7 фільмів про війну очима дітей

«Війна» і «діти» — це слова, які ніколи не мали би зустрічатися в одному реченні.

Але реальність, у якій ми живемо, має іншу думку з цього приводу. Війна — частина нашого життя, а отже, наші діти — діти війни. Незалежно від того, мешкають вони під окупацією, під обстрілами чи у відносно мирній місцевості, війна наклала свій відбиток на життя кожного з наших дітей.

Пропонуємо вашій увазі сім фільмів про війну — таку, якою її побачили найменші свідки.

1.«Щедрик» (2022)

Світова прем’єра цього українського фільму відбулась у березні 2022 року — всього через кілька днів після початку повномасштабного російського вторгнення. З цієї причини на батьківщині стрічка, яку вже встигли високо оцінити за кордоном, стартувала у прокаті лише на початку 2023 року.

Головні герої фільму — доньки трьох родин: української, польської та єврейської, яким судилося спізнати жорстокість одразу двох тоталітарних режимів. Їхні родини живуть у місті Станіславові (сучасний Івано-Франківськ) та мешкають по сусідству. Після приходу репресивної радянської влади діти залишаються без батьків, а згодом опиняються під нацистською окупацією. Зрештою самотні дівчатка потрапляють до Софії, вчительки співу, чия донька мала мрію примирити світ знаменитою мелодією «Щедрика». Намагаючись не втратити надію на краще, вони очікують визволення, борючись зі страхом та відчаєм за допомогою співу. Але після відновлення радянської влади доля дівчаток стає ще похмурішою…

2.«Кролик Джоджо» (2019)

Так збіглося, що напередодні 24 лютого 2022 року авторка цих рядків відчула бажання передивитися саме цей фільм (до речі, заборонений у прокаті на росії за паплюження культу побєдобєсія). Сьогодні, коли ми вже маємо ціле покоління дітей, яке народилося й пішло до школи на окупованих територіях Криму і Донбасу; коли перед нами гостро постає питання деокупації не тільки земель, а й мізків, — цей фільм має для нас особливу актуальність і глибину.

Йоганнес — звичайний німецький хлопчик і зразкова жертва пропаганди. Він належить до гітлер’югенду, мріє про славу та визнання, і страждає від самотності так сильно, що вигадує собі уявного друга, у ролі якого виступає… сам Адольф Гітлер. Звісно, він нічим не схожий на справжнього фюрера, з яким Йоганнес ніколи не зустрічався; його уявний Гітлер — це ідеал, квінтесенція всього позитивного, що хлопчик хотів би бачити у самому собі. Мати Йоганнеса, м’яко кажучи, не поділяє фанатичних поглядів сина, але намагається не переконувати його у зворотному, щоб не наражати на небезпеку. Втім, одного разу жорстока реальність вривається у світ Йоганнеса у найбільш жахливий спосіб — і його вигаданий світ починає розлазитися на частини.

3.«Мене звати Давид» (2003)

Друга світова війна скінчилася, але на захоплених радянською владою землях триває інша війна: війна з самою свободою та людською гідністю. Давид — 12-річний хлопчик, чиє життя від народження схоже на страшний сон, адже воно минуло у стінах комуністичного радянського концтабору в Болгарії, де його розлучили з матір’ю. Змалку звиклий до жорстокості, він виріс озлобленим і недовірливим, привченим до думки, що покладатися можна лише на себе. Але одного разу Давид отримує неймовірний шанс на порятунок: за допомогою одного з табірних охоронців він утікає, маючи при собі тільки компас, шматок хліба і таємничий лист, який він повинен принести аж у Копенгаген. Хлопчик, який виріс за колючим дротом і звик приховувати свої думки та почуття від інших, почувається абсолютно дезорієнтованим у величезному незнайомому світі. Але поступово він починає усвідомлювати, що, крім зла і безнадії, у світі також є безкорисливе добро і що деякі люди варті довіри. Зрештою, всі поневіряння обернуться для Давида щастям, про яке він не міг і мріяти…

4.«До побачення, діти» (1987)

Цей фільм входить до Ватиканського списку найвидатніших фільмів усіх часів, що був складений 1995 року за ініціативи св. Йоана Павла ІІ. 

«До побачення, діти» — це особиста рефлексія режисера Луї Маля (також автора сценарію та продюсера стрічки) над досвідом, який він пережив у роки Другої світової війни, навчаючись у католицькій школі.

Головний герой фільму — французький хлопчик на ім’я Жульєн, приїздить до католицького коледжу напередодні Різдва 1943 року, коли Франція вже перебуває під нацистською окупацією. Там він знайомиться ще з трьома новачками, один із яких стає його другом. Якось Жульєн дізнається таємницю свого приятеля: виявляється, він — єврей, що переховується в коледжі під чужим іменем, і що він тут такий не один. Хлопчик починає розуміти, що священники, які працюють у коледжі, наражаються на страшну небезпеку, адже гестапівці не знають жалю ні до дітей, яких вважають за недолюдей, ні до дорослих, які насмілилися протистояти їхній нелюдській політиці…

5.«Надія і слава» (1987)

Цей трагікомічний фільм зображує Другу світову війну очима 9-річного хлопчика, що мешкає у передмісті Лондона. Як і попередній фільм, ця стрічка заснована на особистому досвіді режисера, чиє дорослішання припало на воєнні роки.

Дія фільму починається 3 вересня 1939 року — в день, коли Велика Британія оголосила війну Третьому Райху. Маленький Біллі та інші хлопчики його віку не усвідомлюють усієї глибини лиха, що коїться навколо: вони дивляться на вечірні «феєрверки» з сумішшю жаху та захвату і перетворюють руїни на свій ігровий майданчик — адже діти залишаються собою навіть у недитячих умовах. Родина Біллі ставиться до війни зовсім інакше; до того ж, крім постійного стресу, нічних нальотів і бомбардувань їм доводиться зіткнутися з особистою сімейною драмою. Але хлопчикові і його родині вдається витримати всі випробування, що випали на їхню долю, і стати одне одному ще ближчими, ніж це було до війни…

6.«Венеція» (2010)

Дія цього зворушливого фільму відбувається у Польщі 1939 року. Хлопчик Марек із нетерпінням очікує на поїздку до Венеції — міста, яке вже давно стало особистою традицією його родини. З покоління в покоління його рідні їздять відпочивати до Венеції, і цьогоріч Марек сподівається нарешті побачити це місто на власні очі. Хлопчик марить Венецією: він знає назви її площ і вулиць та орієнтується в її важливих пам’ятках. Але на заваді дитячій мрії стає жорстока реальність: у повітрі вже пахне великою війною; через загострення конфлікту з німцями батько Марека змушений піти в армію, і замість Венеції Марек з іншими дітьми опиняється у величезному занедбаному домі своєї тітки, яка живе у Заліщиках (сучасна Україна). Тут, у затопленому підвалі дому, діти починають будувати свою власну «Венецію», ховаючись у світі своїх мрій від жорстокості й тривог зовнішнього світу.

7.«Імперія сонця» (1987)

Цей фільм знаменитого режисера Стівена Спілберґа, створений за мотивами частково автобіографічного роману Джеймса Балларда, розповідає про поневіряння англійського хлопчика Джима, який разом зі своєю заможною родиною мешкає у Шанхаї. Джим захоплюється літаками і мріє про небо, але одного дня небо над його власною головою перетворюється на смертельну небезпеку: починається вторгнення японських збройних сил у Шанхай. Джим із батьками намагається евакуюватися, але губиться в натовпі й залишається сам-один у захопленому місті: голодний, без даху над головою і без дорослих, які могли б йому допомогти. Зрештою, змучений і самотній Джим опиняється в таборі для інтернованих осіб, звідки його безтурботне минуле життя, з іграшковими моделями літаків та мріями про чисте небо, здається дуже-дуже далеким…