У четвертій проповіді з нагоди Великого Посту для Папи та Римської курії проповідник Папського дому виокремив, зокрема, важливість дії Святого Духа, який є душею Церкви та її літургії.
У великопісній проповіді, виголошеній у п’ятницю, 24 березня 2023 р., для Папи та працівників Римської курії кардинал Раньєро Канталамесса зосередився на темі літургії Церкви, пише Vatican News. Говорячи про те, що Літургія Євхаристії пов’язана з євангелізацією, проповідник Папського дому вказав: вона є нагодою пережити досвід священного і трансцендентного в особі Євхаристійного Ісуса Христа.
Переживання священного у мирській культурі
Кардинал Канталамесса розпочав роздуми зі слів апостола Павла: щоб наблизитися до Бога, треба передовсім вірити, що Він існує (пор. Євр 11,6). Ба більше — ще перш ніж повірити в існування Бога, необхідно мати хоч би чуття того, що Він існує. Це те, що ми називаємо відчуттям священного (сакрального), яке Рудольф Отто називає нумінозністю. «Коли я зустрів Тебе вперше…, я тремтів від любові та страху (contremui amore et horror)», — звертається святий Августин до Бога. На думку проповідника Папського дому, якби почуття священного було повністю відсутнє, бракувало б самого ґрунту або атмосфери, в яких розквітає акт віри.
Відтак він зосередився на феномені секулярного, обмирщеного переживання виміру сакральності. «Молодь найбільше відчуває цю потребу відірватися від банальності повсякденного життя, потребу у втечі, і винайшла свої способи задоволення цієї потреби. Дослідники масової психології помітили, що молодь, яка раніше відвідувала знамениті рок-концерти, такі як концерти Бітлз, Елвіса Преслі чи Вудстокський фестиваль 1969 року, переносилася зі свого повсякденного світу у вимір, що давав їм враження чогось трансцендентного і священного», — зауважив кардинал Канталамесса.
Бог — головна дійова особа християнських зібрань
Продовжуючи тему переживання священного, проповідник навів приклад велелюдних концертів співаків чи музичних гуртів, де людина почувається частиною іншої реальності, що породжує своєрідну «відданість». У цьому сенсі термін «фанат» є секуляризованим еквівалентом «вірного». Крім того, ці масові зібрання можуть мати свою художню цінність й іноді передавати благородні та позитивні послання, такі як мир і любов. «Це “літургії” в первісному й світському значенні цього терміну, тобто видовища, які пропонуються публіці з необхідності, або щоб отримати прихильність. Однак вони не мають нічого спільного з автентичним переживанням священного. У назві “Божественна літургія” додано прикметник божественна саме для того, щоб відрізнити її від людських літургій. Між ними є якісна різниця», — підкреслив кардинал Канталамесса.
Він запропонував приглянутися до тих засобів, завдяки яким Церква може бути для сучасних людей привілейованим місцем справжнього досвіду Бога і трансцендентного. «Перше, що спадає на думку, також через зовнішню схожість, — це великі зібрання, пропаговані різними християнськими Церквами. Згадаймо, наприклад, Всесвітні дні молоді та незліченну кількість подій: з’їздів, форумів й зібрань, у яких беруть участь десятки (іноді сотні) тисяч людей по всьому світу. Неможливо порахувати тих, для кого ці події стали приводом для сильного досвіду Бога і початку нових особистих стосунків із Христом», — зазначив проповідник Папського дому. Різниця між цими формами масових зібрань і описаними вище полягає в тому, що вони скеровані не на людину, а на Бога. «Відчуття священного, яке людина переживає в них, є унікальним, справді непідробним, а не сурогатним, тому що воно породжується Святим між святими, а не “ідолом”», — наголосив кардинал.
Літургія Божого люду
Проповідник Папського дому зазначив, що для переживання священного у Церкві служить переважно літургія. Тому він коротко описав літургійні зміни в історії Церкви, які стосуються участі Божого люду в богослужіннях. «На початку Церкви і протягом перших трьох століть літургія була справді літургією, тобто діянням народу (laos, народ, є одним з етимологічних компонентів leitourgia). Від святого Юстина, святого Іполита і з інших джерел того часу ми отримуємо бачення Меси, яке, безперечно, є ближчим до сьогоднішнього реформованого, ніж до бачення минулих століть. Що сталося потім? Відповідь полягає в одному слові, якого ми не можемо уникнути: клерикалізація! Ні в одній іншій сфері вона не діяла так помітно, як у літургії. Християнське богослужіння, а особливо Євхаристійна жертва, швидко перетворилися на Сході та Заході з діяння народу на діяння духовенства», — сказав кардинал Канталамесса. У цьому контексті він провів паралель із богослужіннями Старого Завіту, коли первосвященик входив до Святого святих із ладаном та жертовною кров’ю, а люди стояли зовні, в трепеті, переповнені відчуттям Божої величі й недоступності. «Відчуття сакрального тут дуже сильне; але чи воно, після Христа, правильне і справжнє?» — запитав проповідник.
Говорячи про реформу Меси після ІІ Ватиканського Собору, кардинал Канталамесса виокремив виголос священника: «Тайна віри» (Mysterium fidei), який промовляється після освячення дарів. «Зчудування і подив, так; але перед чим? Не перед величністю, а перед приниження Слуги! Одним із тих, хто дуже гостро відчував це, був святий Франциск Ассізький», — нагадав кардинал. Він процитував слова цього святого, який відчував страх і трепет перед таємницею Євхаристії, яка виражає Боже пониження задля людського спасіння. Таким чином, звершення Євхаристії є живою пам’яттю про Бога (пор. Лк 22,19): «Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки Він прийде» (1 Кор 11,26). «Де знайти більш страшну (tremendum) і захопливу таємницю, ніж ця? Того дня, коли Господь дозволив би нам хоч на мить заглянути в глибину цієї безодні любові й болю, — я вірю, що ми вже не зможемо жити так, як раніше. Це пояснює, чому святий Піо з П’єтрельчіни, здавалося, боровся під час Меси і не міг вчасно завершити освячення», — зазначив проповідник.
Євхаристійна тиша
Говорячи про особливість Євхаристійної Літургії, кардинал Канталамесса виокремив Боже слово, яке звучить під час богослужінь. «Сучасна літургія дуже багата на Слово Боже, мудро укладене, відповідно до порядку історії спасіння, в межах обрядів, які часто повертаються до лінійності та простоти витоків. Ми повинні цінувати ці засоби. Ніщо не може так проникнути в серце людини і дати їй змогу відчути трансцендентну реальність Бога, як живе Боже слово, проголошене з вірою і співзвучно з життям під час Літургії», — сказав проповідник Папського дому.
Він також виділив елемент тиші в літургії, яка є моментом для переживання досвіду сакрального на рівні спільноти. «Є два види тиші: тиша, яку можемо назвати аскетичною, і містична тиша. Мовчання, з яким створіння прагне піднятися до Бога, — і мовчання, викликане Богом, який наближається до створіння. Тиша, яка слідує за Причастям, є містичною тишею, подібною до того, що спостерігається в богоявленнях Старого Завіту» — зазначив кардинал Канталамесса.
У цьому контексті він згадав про католицьку традицію Євхаристійної адорації, яка виражає потребу приділити більше часу особистому контакту з Євхаристійним Христом. «Там, де вона практикується парафіями, окремими особами та спільнотами, її плоди є видимими, навіть як момент євангелізації. Храм, повний вірних, у цілковитій тиші, під час годинної адорації перед виставленими Пресвятими Дарами, змусив би кожного, хто випадково увійде, у цю мить сказати: “Ось тут є Бог!”» — відзначив кардинал Канталамесса.
Пріоритет діяння Святого Духа
«Як ми можемо допомогти людям сьогодення мати досвід святого і надприродного в літургії — ми, які відчуваємо в собі всю важкість плоті та її вогнетривкість до духу? І тут відповідь завжди одна: “Ви приймете силу Святого Духа!” Той, кого називають душею Церкви, є також душею її літургії, світлом і силою обрядів», — вів далі проповідник Папського дому. Він закликав віддати у літургії чільне місце Святому Духові.
Як казав святий Василій Великий, на рівні буття усе починається від Отця, проходить через Сина і досягає нас у Святому Дусі; в порядку пізнання, тобто повернення створінь до Бога, все починається зі Святого Духа, проходить через Сина, Ісуса Христа, і повертається до Отця. Кардинал Канталамесса сказав: оскільки літургія переважно є моментом повернення створінь до Бога, в ній все повинно починатися та приймати імпульс від Святого Духа.