Єпископи п’яти скандинавських країн оприлюднили листа на захист традиційного вчення про сексуальність, підтримуючи «втілену цілісність особистості» на противагу сучасним трансґендерним ідеологіям.
Пастирський лист цими вихідними був зачитаний у католицьких храмах Швеції, Норвегії, Данії, Ісландії та Фінляндії, повідомляє CNA.
«Зараз уявлення про те, що таке бути людиною, а отже, і сексуальною істотою, змінюються. Те, що сьогодні сприймається як належне, завтра може бути відкинутим. Кожен, хто робить велику ставку на мінливі теорії, ризикує отримати жахливу травму. Нам потрібне глибоке коріння, — йдеться у листі. — Тож давайте спробуємо прийняти фундаментальні принципи християнської антропології, виявляючи дружбу та повагу до тих, хто почуваються відчуженими. Ми зобов’язані відповідати перед Господом, перед собою та перед нашим світом за те, у що ми віримо, і за те, чому ми віримо, що це правда».
«Наша місія і завдання як єпископів полягає в тому, щоб вказувати на мирний, життєдайний шлях Христових заповідей, вузький на початку, але дедалі ширший мірою просування [ним], — зазначили підписанти листа. — Ми би підвели вас, якби запропонували щось менше. Ми були висвячені не для того, щоби проповідувати власні дрібні ідеї».
Єпископи пояснили, що у Церкві є місце для кожного — «милістю Божою, що сходить на людство».
«Ця милість нікого не виключає. Але вона ставить високий ідеал», — зазначили вони.
Пастирський лист починається зі згадки про 40 днів і ночей дощу, який затопив землю за днів Ноя. Коли Ной і його рідні повернулися на очищену землю, Бог уклав свій перший завіт з людиною, пообіцявши, що потоп ніколи більше не знищить землю. Натомість Бог попросив людство шанувати Бога, будувати мир і бути плідним, сказали єпископи. Щоб підтвердити угоду, Бог створив знак: веселку.
«Цей знак у наш час вважається символом руху, який є водночас політичним і культурним, — зазначили єпископи. — Ми визнаємо все благородне в прагненнях цього руху. Мірою того, де вони говорять про гідність усіх людей і про їхнє бажання бути видимими, ми їх поділяємо. Церква засуджує будь-яку несправедливу дискримінацію, також і за ознакою статі чи орієнтації. Проте ми заявляємо про незгоду, коли цей рух висуває погляд на людську природу, абстрагований від втіленої цілісності особистості, так, ніби фізична стать — це випадковість».
Єпископи також висловили протест щодо того, що такий погляд нав’язується дітям «не як смілива гіпотеза, а як доведена істина».
«Трансґендерність покладається на неповнолітніх як важкий тягар самовизначення, до якого вони не готові, — нарікають єпископи, звертаючи увагу, що у тілесно орієнтованому суспільстві до тіла насправді ставляться дуже легковажно. — Люди тепер відмовляються сприймати тіло як значущу частину ідентичності, вважаючи, що єдина важлива ідентичність — та, яка породжена суб’єктивним самосприйняттям, оскільки ми створюємо себе за власним образом», — зауважують єпископи, нагадуючи, що натомість ми створені за образом і подобою Божою, як тілом, так і душею.
«Образ Божий у людській природі виявляється у взаємодоповнюваності чоловічого і жіночого. Чоловік і жінка створені одне для одного: заповідь бути плідними залежить від цієї взаємності, освяченої шлюбним союзом».
Єпископи визнають, що союз чоловіка і жінки, як образ спілкування Бога з людством, не завжди є легким і безболісним.
«Для деяких це здається неможливим варіантом. Інтеграція чоловічих і жіночих характеристик всередині нас може бути важкою, і Церква це визнає. Вона хоче обійняти і розрадити кожного, хто переживає труднощі».
Скандинавські єпископи визнають, що «прагнення до любові та пошук сексуальної цілісності глибоко торкаються людських істот», і вони хочуть бути поруч, щоб супроводжувати кожного, коли вони поступово зростають у мудрості та чесноті.
«Ми покликані стати новими жінками та чоловіками, — йдеться у листі. — У кожному з нас є елементи хаосу, які потрібно впорядкувати. Сакраментальне Причастя передбачає послідовну згоду з умовами завіту, запечатаного кров’ю Христа».
Єпископи вказують на цю обставину, маючи на увазі, що католик, який протягом певного часу не може приступати до Таїнств, не перестає бути членом Церкви.
«Досвід внутрішнього вигнання, оточений вірою, може призвести до глибшого почуття причетності. Вигнанці часто постають такими у Святому Письмі. Кожному з нас належить здійснити вихід, але ми йдемо не самі», — зазначено у листі.
«Якщо ми відновимо сакраментальну природу сексуальності в Божому плані, красу християнської цнотливості та радість дружби, яка дозволяє нам побачити, що можна знайти велику, близькість також і у несексуальних стосунках, це буде дорогоцінним внеском для Церкви».
До підписантів листа належать: кардинал Андерс Арбореліус, єпископ Стокгольма (Швеція); єпископ Ерік Варден з Тронгейма, єпископ Берислав Гргіч з Тромсе та єпископ Бернт Ейдсвіг з Осло (Норвегія); єпископ Копенгагена Чеслав Козон (Данія); єпископ Рейк’явіка Давид Тенсер і єпископ-емерит Рейк’явіка П’єр Бюрхер (Ісландія); отець Марко Пасінато, апостольський адміністратор Гельсінкі (Фінляндія).
фінансово.
Щиро дякуємо!
