Якби ми жили в інші часи, чи не легше нам було переживати Великий Піст? Коли майже 40 днів їли тільки капусняк та оселедці, забави змовкали, з п’ятої неділі Великого Посту по домівках закривали хрести та образи і навіть дзеркала, а головним заняттям було приготування писанок і крашанок?
Суть підсумку Великого Посту не у відповіді на запитання, скільки зречень і практик ми виконали за цей період і підбили підсумки в таблиці, яку передамо Господу Богу для оцінки, — немов начальнику на роботі. Піст — це не курс лекцій, сувора відвідуваність якого впливає на залік. Святе Письмо та Отці Церкви вказують, що йдеться про зовсім інше, — і шанс має кожен, незалежно від обставин.
Втрачений Великий Піст?
«Я майже не помітив, як минув цьогорічний Піст!» «Щойно була Попільна Середа — а вже Великий Тиждень. Як швидко промайнув час!» «Я цьогоріч навіть не був на жодній Хресній Дорозі». «Я взагалі не знала, що в парафії були реколекції!»
Чи траплялося вам чути — зокрема, перед початком Великого Тижня — такі скарги? Бо щораз частіше вони стосуються саме нас. Ми часто замислюємося, чи не було б нам легше, якби ми жили в інші часи і в менших суспільствах. Коли протягом майже 40 днів їли тільки капусняк та оселедці, замовкали забави, з п’ятої неділі Великого Посту по домівках закривали хрести та образи і навіть дзеркала, а головним заняттям було приготування писанок і крашанок?
Важка реальність
Втеча в минуле може бути привабливою; але ми живемо тут і тепер у світі, який уже переважно не бачить різниці між періодом посту і його відсутністю. Сучасна цивілізація створює можливість безперервних розваг і відпочинку — хоч у Попільну Середу, хоч у Велику П’ятницю.
Зрештою, не варто відразу наводити такі граничні приклади. Достатньо звернути увагу на динаміку життя: Великий Піст не скасовує наших робочих обов’язків, занять у школах та університетах; через нього не зникають наші численні життєві зобов’язання, що іноді вимагають багато часу, який не виходить «знайти» для інших справ.
Вийти у незнане
Всупереч гаданому, невідповідність наших можливостей, сил та обставин окремим періодам у життєвому циклі Церкви загалом не характерна для нашої епохи. Це зауважив ще св. Афанасій, єпископ Александрії і Вчитель Церкви, який жив у IV ст. У листі до вірян на Великдень, фрагмент якого можна знайти в Літургії годин у Годині читань на п’ятницю Четвертого тижня Великого посту, він писав:
«Ця урочистість (Великдень — прим.) веде нас через негаразди нинішнього світу, які приходять звідусіль, а Бог дарує нам радість спасіння, яка з неї походить».
Буденність завжди тиснутиме — чи в Піст, чи ні, — і ми маємо навчитися жити під цим тиском. Можна сказати, що різні життєві обставини є для нас чудовою наукою смирення, яка вчить, що не все залежить від наших зусиль.
Духовне життя, на що часто вказує вчення Папи Франциска, — це також вихід у невідоме й непередбачуване; а це іноді вимагає зійти з торованих шляхів.
Уникайте крайнощів
У цих спостереженнях щонайменше не йдеться про те, що у Великий Піст потрібно покинути будь-які духовні й аскетичні зусилля і чекати, що принесе нинішній день. Це було б однією з крайнощів і, м’яко кажучи, свідченням ліні.
Інша крайність — бути зосередженим лише на зовнішній формі практик посту, відмічаючи в Excel чергові досягнення та їхню ефективність, а пізніше відчуваючи претензії до себе, що я не був достатньо хороший і не виправдав усіх, як мені здається, очікувань «Згори».
Попри те, що ці дві позиції здаються протилежними, їхні наслідки можуть бути дивовижно схожими: знеохочення, пасивність і апатія разом із переконанням, що ми ні на що не здатні й не можемо докласти жодних зусиль протягом відносно короткого 40‑денного періоду.
Це не той шлях! І це стосується не лише нашої самооцінки, а й спроб судити про те, як постять і переживають Великий Піст інші.
Кожен має шанс!
Притча Христа про робітників у винограднику із 20‑го розділу Євангелія від св. Матея чудово це ілюструє.
Колись її читали у храмах під час Семидесятниці, яка розпочинала літургійний період Передпосту, що передував Великому Посту. Вона, безпосередньо перед входженням у практики посту,звертала увагу вірян (яких у притчі символізують робітники, найняті господарем винограднику протягом дня) на таке: справді не має значення, скільки ви працюєте, зранку чи тільки годину під вечір, — усі найняті робітники отримали в кінці однакову платню.
Христос не оцінює кожну групу робітників, які починають працювати в різну пору дня. Не досліджує причин імовірно більшої ефективності тих, хто почав працювати ще вранці, та обставин відсутності на роботі протягом майже усього дня тих, хто працював лише годину. Для Нього важливі бажання та дія.
Ти ще встигнеш
Це вчення отримує розвиток у пасхальній проповіді св. Йоана Златоуста. У Східних Церквах її читають на Великдень. Вона починається так:
«Якщо хтось витерпів тяготи посту, нехай отримає сьогодні відповідну плату. Якщо несе тяготи першої години, нехай справедливо отримає належне. Якщо хтось прийшов по третій годині, нехай святкує з вдячністю. Якщо хтось долучився лише по шостій, нехай не сумнівається, бо нічого не втрачає. Якщо хтось запізнився навіть до дев’ятої години, нехай приходить без вагань. Якщо хтось встиг лише на одинадцяту, нехай узагалі не боїться запізнення.
Бо гостинний Господар дому приймає останнього, як першого; заспокоює і того, хто працював з 11 години, і того, хто працював з першої. І останнього милує, і першого винагороджує; і одному дає, і іншого підтримує; і вчинки приймає, і бажанню радіє; і зусилля шанує, і наміри хвалить».
Кілька практичних порад
Ви витривало постили від Попільної Середи? Не пропустили жодної Хресної Дороги в п’ятницю? Були на реколекціях? Прекрасно! Це, без сумніву, важливе й гідне похвали; але це ще не привід стверджувати, що я — «ходячий ідеал», який може зі співчуттям дивитися на тих, хто цього з різних причин не зробив.
А може, ви проспали весь Великий Піст і прокинулися лише зараз з усвідомленням, що Вербна неділя і Великий Тиждень уже на порозі? Не впадайте в розпач, не рвіть волосся на голові, що втратили черговий Великий Піст. Зробіть, як робітники у винограднику, які вирішили працювати навіть найкоротший час.
Маєте можливість піти на тижні, аж до Великої Середи, на звичайну щоденну Месу? Скористайтеся нею, водночас пам’ятаючи про сповідь (не обов’язково у Вербну неділю, можна і в інші дні). Навіть можете зробити собі мінімальні реколекції, послухайте хоча б коротку проповідь або доступні в інтернеті повчання.
Читайте також:
Великопісні дороговкази. Матеріали на Великий Піст
Чому б не піти до храму на коротку адорацію чи молитву? Можливостей, пристосованих до особистих обставин життя, — багато; хоча, знову ж таки, треба наголосити: не йдеться про «зарахування» якоїсь пісної практики і внесення її до нашого «духовного резюме». Йдеться радше про маленький жест із нашого боку. А Бог, який готує нас до величезної таємниці смерті й воскресіння свого Сина, що наближається великими кроками, безумовно це помітить.
фінансово.
Щиро дякуємо!
