Святий Патрик

Римо-катол.: 17 березня (довільний спомин; під час Великого Посту — додатковий)

Ми всі — родичі. Святі це показують особливо виразно. Наприклад, мати св. Патрика, Апостола Ірландії, була близькою родичкою св. Мартина Турського. Звісно, щоб стати святим, цього замало; але чому б не розвинути у своєму серці усвідомлення своєї спокрівненості у Христі, щоб і самому бути апостолом?

Про життя св. Патрика (385-463, обидві дати умовні) відомо те, що він сам про себе написав у «Сповіді», «Листі до Коротікуса» та ще кількох рукописних пам’ятках. Був охрещений і походив із родини священника (тоді ще целібат не був обов’язковим), потрапив у полон до піратів, де віра його зміцнилася й допомогла врятуватися. Причому у прямому розумінні: такий собі Діху збирався зарубати Патрика, і скам’янів на місці. Прийшовши до тями, він подарував святому комору для місця під молитву. Тепер там монастир, який так і називається — «комора», Sabhall.

Бувши рабом з 15 до 22 років, Патрик (Naomh Pádraig) пас овець в Ірландії. Християнська спільнота там була нечисленна, і по смерті єпископа Паладія туди відправили Патрика. Він висадився неподалік від того місця, де був рабом… Життя сповнене символів.

Апостольству св. Патрик навчився у св. Германа Оксерського (який і висвятив його під ім’ям Патрика, тобто «патриція», «благородного» — це теж символ для нас). Проповідуючи істинну віру по містах і поселеннях Британії, св. Герман відвертав людей від аріанської єресі. За прикладом свого вчителя, Патрик, потрапивши на місію в Ірландію з благословення Папи Целестина І, навертав насамперед «ключових людей» роду чи поселення. Це було тим більше важливо, що не пересічні ірландці замислювали напасти на проповідника християнства, а керівники кланів або місцеві вожді. «Молитва оленя», або «Щит св. Патрика», постала саме так: один із королів-язичників замислив убити св. Патрика і його послідовників, а ті, йдучи крізь ліс, співали цю молитву. І переслідувачі побачили тільки стадо оленів, яке пройшло повз них.

Патрик був чудотворцем, і про це писати довго. Символом Ірландії став лист конюшини, використаний Патриком, щоб пояснити тайну Трійці. За легендою, він прогнав з острова усіх змій. Його єпископське правління було логічне і мудре, охочі прийняти свячення чисельно приходили до нього, а він організовував їхнє життя за монастирським взірцем. Структура Церкви в Ірландії була унікальною: єпископи були абатами, а монахи, таким чином, були їхніми вікаріями. А ще — саме св. Патрикові Церква завдячує звичаєм скликати монахів на молитву, дзвонячи у дзвін. Це було особливістю ірландських монастирів, ревні брати з яких стали місіонерами по всій Європі, принісши повсюди цей звичай.

Нехай дзвони до молитви завжди нагадують нам, що це — вітання від св. Патрика, і що ми всі — родичі, й можемо бути святими, якщо вистачить ревності в апостольстві.

© Copyright «CREDO» 2013. Повне або часткове використання матерiалiв тільки за наявності гіперпосилання на на www.credo-ua.org. Передрук у друкованих ЗМІ або будь-яке інше комерційне використання матеріалів «CREDO» можливе лише з письмового дозволу редакції.