Римо-катол.: 3 травня (свято)
Чому цих двох Апостолів згадують разом, хоча Филип за переказами проповідував у Скифії, тобто на Дніпрі й Доні, й загинув 80 року в Ієраполісі (Фригія, Мала Азія), а Яків Молодший був шанованою людиною в Єрусалимі і загинув там 62 року? Причина проста: у Римі звели базиліку на їхню честь; до спомину св.Якова — головного покровителя — долучили ім’я співпокровителя, і так це увійшло в календар. Крім цього простого факту, їх вочевидь об’єднує те, що обоє належали до ґрона Дванадцятьох. А ще, певною мірою, їх єднає те, що кожному з них приписувано апокрифічні Євангелія: Якову — рукопис ІІ ст.н.е., Филипу — IV ст.н.е.
Їхні долі були різні. Филип походив із Витсаїди, був покликаний третім з апостолів, після Андрія і Петра. Про нього Новий Завіт розповідає небагато, а усна традиція плутає його з дияконом Филипом, який мав дочок. Яків (званий Молодшим, бо долучився до Дванадцятьох пізніше за Якова Старшого, сина Зеведея) був двоюрідним братом Господа Ісуса, шанованою в юдейських колах людиною, до його голосу дослухалися апостоли на своєму першому соборі, описаному в Діяннях.
Людей, про життя яких збереглося небагато відомостей, важко запам’ятовувати, їхні постаті невиразні у млі історії. Можна звернути увагу на такі подробиці.
Апостол Филип може стати для нас провідником у тому, як належить діяти євангелізаторам. Ісус його знайшов і сказав: іди за Мною; своєю чергою, Филип знайшов Натанаїла. Таким має бути «алгоритм» життя християнина: Бог знайшов тебе, а ти знайди наступного, кого треба покликати. На запитання ж Натанаїла «що доброго може бути з Назарета?» — Филип каже: «Іди і подивись» (Йн 1,46). Так треба діяти, не обмежуючись словесними описаннями.
Апостола Якова Молодшого середньовічна «Золота легенда» називає покровителем тих, хто прощає ворогів перед смертю. За переказами, після того, як його скинули з крила Храму і каменували, він ще прожив трошки, вимовивши прощення вбивцям. А постраждав він через свій авторитет: чимало юдеїв шанували його, хоч він і проповідував Христа, і «старшим народу» це не подобалося, як і у випадку з Ісусом. Скориставшись смертю губернатора Юдеї Поргія Феста, після якої новопризначений правитель Альбін ще не прибув до Єрусалима, первосвященик Аннас (Ананос) скликав Синедріон, на якому Апостола Якова швидко засудили до каменування за порушення Закону.
Саме це є найдивнішим в історії зі св.Яковом, оскільки ніхто інший як він ревно захищав юдейські практики у ґроні перших християн, мав із цього приводу тертя зі св.Павлом, він вважав, що охрещені з юдеїв мають продовжувати виконання Закону, дотримуватися обрізання тощо. Традиції «Церкви Якова» присвячено чимало сучасних досліджень, які мають на меті наблизити католицькі традиції до юдейських, «відкрити забуте багатство» тощо. Однак навряд чи можна сказати, що Бог бажає повернення католиків до юдейських приписів, якщо весь Закон уже сповнився в Христі Ісусі.
В іконографії св.Филипа зображають із хрестом і пасторалом у товаристві ангела. Якова представляють у туніці й плащі, з книгою і мечем, інколи — з дубцем як знаряддям своєї смерті (за легендою, після каменування його добили палицею).