У переддень престольного свята кафедрального собору свв. апостолів Петра і Павла в Кам’янці-Подільському тут відбулось святкування 25‑ї річниці єпископських свячень Леона Дубравського, ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії.
Подячну Святу Месу з цієї нагоди 28 червня 2023 р. очолив сам ювіляр. Із ним співслужили Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас; Львівський митрополит архієпископ Мечислав Мокшицький; голова Конференції єпископів України, ординарій Луцької дієцезії єпископ Віталій Скомаровський; ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький і його єпископ-помічник Олександр Язловецький; єпископ-ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук; Адміністратор Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок; єпископ- помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович; єпископ-емерит Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслав Бернацький; а також численна група священників. Серед них — ректор Вищої духовної семінарії Святого Духа в м. Городку о. Віктор Білоус та ректор Місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці о. Мирослав Цибульський, ректор Інституту Богословських Наук о. Олег Жарук. Також на свято прибули віце-провінціал Провінції Архангела Михаїла Братів Менших францисканців в Україні о. Радослав Ходаніцький OFM, настоятель кустодій Братів Менших капуцинів бр. Сергій Кіппа OFMСap, настоятель Провінції Всечесного Хреста Братів Менших конвентуальних о. Станіслав Кава OFMСonv, делегат Товариства Католицького Апостольства (паллотинів) о. В’ячеслав Гриневич SAC, віце-настоятель вікаріату отців-мар’янів в Україні о. Віктор Лутковський МІС, делегат Провінційної делегатури місіонерів-облатів Непорочної Марії в о. Віталій Подолян ОМІ.
В урочистості взяли участь численні представниці жіночих чернечих згромаджень, що діють на теренах Кам’янець-Подільської дієцезії. Були запрошені також представники православного духовенства.
Привітати владику Леона з ювілеєм єпископства до Кам’янця-Подільського прибули голова Вінницької обласної ради В’ячеслав Соколовий, голова управління у справах національностей і релігій Вінницької області Ігор Салецький, міський голова м. Шаргорода Володимир Барецький, радник голови Хмельницької обласної ради Віталій Півнєв, заступниця Хмельницького міського голови пані Юлія Сабій, голова Кам’янець-Подільської міської ради Михайло Посітко, голова Кам’янець-Подільської районної ради Михайло Семашкевич та інші представники владних структур, колишній голова Хмельницької ОДА Сергій Вячеславович Гамалій, також директор Національного історико-культурного заповідника «Кам’янець» Василь Фенцур та будівничий душпастирського центру в Хмельницькому Іренеуш Мазуркевич.
Перед початком Євхаристійного богослужіння єпископ-ординарій привітав присутніх представників ЗМІ і побажав, щоб «те що, вони донесуть до нас — до нашого серця, нашої душі, — служило для нашого добра».
На початку відправи Апостольський Нунцій зачитав вітальну телеграму Святішого Отця Франциска:
«Преподобному брату Леону Максиміліану Дубравському! У 25‑ту річницю Ваших єпископських свячень вітаємо Вас із цим ювілеєм, згадуючи Вашу душпастирську діяльність на благо християнської спільноти Кам’янець-Подільської дієцезії латинського обряду і просячи за заступництвом Пресвятої Діви Марії та св. Максиміліана Марії Кольбе утіхи для Вашої душі й доброго здоров’я. Уділяємо Вам та ввіреним Вам вірним Наше благословення, просячи, своєю чергою, про молитву, щоб ми могли старанно виконувати Петрове служіння».
Проповідь під час Святої Меси виголосив архієпископ Мечислав Мокшицький.
— Ювілей — як особистий, так і спільний, — сказав він, — має велике значення у житті: як людини, так і групи людей. Адже кожен ювілей є даром Божого Провидіння. Ювілей єпископа Леона Дубравського є важливою подією для нього самого, оскільки має вимір особистої вдячності; але є і важливою подією в житті Римо-Католицької Церкви в Україні, особливо — Кам’янець-Подільської дієцезії. Цей ювілей, як і кожен інший, породжує спогади і спонукає до вдячності. Свою вдячність віруючі люди скеровують передусім до Бога і до тих, кого Господь у своєму невимовному милосерді та неймовірній доброті поставив на шляху їхнього життя. Важко порахувати, скількох людей Бог поставив на життєвій дорозі єпископа Леона. Деяких з них сьогодні потрібно особливо згадати. Щоби зробити це, перенесімось думками у батьківський дім єпископа. Там ми зустрінемо люблячих батьків, які народили — для себе, але також і для інших — сина, якого під час хрещення назвали Леоном. Сьогодні ми можемо додати, що вони не тільки дали життя, але й передали християнську віру та навчили жити її принципами. Ми чудово знаємо, що це не було просто: адже віруючих висміювали і переслідували. Храми були закриті, а до тих, у яких звершувались Таїнства, було далеко і не просто було дістатися.
В сім’ї Дубравських були переконані, що без Бога немає життя, немає любові і надії. Згадуючи ті роки і отчий дім на Житомирщині, потрібно зазначити, що це було місце першої катехези. Саме там визріла свідомість того, що день потрібно розпочинати молитвою і так само молитвою його закінчувати — що, зрештою, ювіляр практикує до сьогодні. В сім’ї він навчився, що споживання їжі належить розпочинати і закінчувати молитвою, а опівдні затриматись на молитві «Ангел Господній». Незважаючи на комуністичні часи, у сім’ї він пізнавав традиції, пов’язані з Різдвом Христовим. І до сьогодні єпископ, колядуючи, поширює радість пришестя у світ Божого Сина, Котрий переміг смерть, пекло і сатану. Про те, як сильно владика любить тайну Божого Втілення, свідчить часто повторювана ним фраза, що на його похороні мають співати колядки. Катехеза батьківського дому прищепила любов до Церкви і польських традицій, з якими ототожнюється родина Дубравських. Пізніше цей зв’язок зміцнювали такі священники, як о. Мартиніан Дажицький, о.‑інфулат Антоній Хоміцький, єпископи Ян Пурвінський і Ян Ольшанський. Віра Церкви, прищеплена в батьківському домі, дала можливість почути заклик: «Іди за Мною!» і дати відповідь: «Ось я, пошли мене!»
Готовий служити Церкві, 1978 року він вирушив до Риги, щоб там приготуватися до священства в семінарії. 31 серпня 1982 року наш ювіляр ступив на шлях францисканського життя, розпочинаючи приховану чернечу формацію, що увінчалась 21 серпня 1986 року довічними обітами. До прийняття цього рішення напевно мали стосунок як приклад життя о. Мартиніана Дажицького, так і відвага нинішнього єпископа Леона. Адже це рішення треба було приховувати від інших: як пам’ятають старші люди, чернече життя комуністи забороняли. Священницьке свячення отримав 23 травня 1983 року. Вже священником сьогоднішній ювіляр повернувся в Україну і приступив до виконання душпастирських обов’язків. 10 років був настоятелем парафії в Хмільнику, потім настоятелем Кустодії Святого Архангела Михаїла. Це були нелегкі часи: часи відродження церковних структур, а в них — і чернечого життя. Відновлені дієцезії отримали перших єпископів, які потребували не тільки священників, щоби призначити їх на парафії, а й помічників в єпископському служінні. Тоді погляди кардинала Мар’яна Яворського та єпископа Яна Ольшанського спрямувалися на кустодія Леона Максиміліана Дубравського. Їхнє бачення розділив св. Йоан Павло ІІ і 7 квітня 1998 року сьогоднішній ювіляр отримав номінацію єпископа-помічника Кам’янець-Подільської дієцезії. Єпископські свячення йому уділили кардинал Мар’ян Яворський, архієпископ Антоніо Франко та єпископ Ян Ольшанський. Після виходу на пенсію єпископа Яна Ольшанського Апостольська Столиця оголосила рішення Святішого Отця, що наступним ординарієм Кам’янець-Подільської дієцезії буде єпископ Леон Дубравський. Ось так можна у скороченому варіанті представити біографію єпископа Леона.
«Кожна медаль, — продовжив архієпископ, — має дві сторони. Подібно можна сказати про дві сторони людського життя. Одну сторону життя нашого ювіляра можна описати словами: «Ось я, пошли мене!» А іншу — словами його єпископського гасла: «Мир і добро». Ця францисканська дорога, вибрана ще в семінарії, присутня в його єпископському служінні. Тому поглянемо на служіння нашого ювіляра крізь призму цієї дороги. Тут важливий сон св. Франциска, побачений, коли він вирушав на війну, щоби здобути славу лицарського звання. Тоді святий почув запитання: ‘Франциску, кому краще служити: пану чи слузі?’ Відповідь була однозначною: ‘Пану’. І Франциск почув: ‘То чому ти служиш слузі?’ Наслідком цього був вибір Бога і відмова від того, що приємне й оманливе. Франциск зрозумів, що велич можна і потрібно осягнути з Богом, який є Дорогою, Правдою і Життям. У часи, коли народжувалось священницьке покликання єпископа Леона, можна було вибрати зовсім інший стиль життя. Можна було не тільки відкинути Бога, вдаючи, що Його немає, а й навіть зректися віри, щоби здобути прихильність панівної тоді комуністичної влади. Багато хто завдяки такому вибору, жив краще за інших. Але чи було це варте ціни, яку вони за це платили, — втрати вічного життя? Багато хто тоді обрав служіння слузі. Отець-єпископ зробив інший вибір: пішов за Господом, чиє ім’я ‘Я той, Котрий є’».
— Дякуємо тобі, отче-єпископе, за цей вибір Бога і Євангелія, — сказав далі митрополит Львівський. — Дякуємо тобі за те, що ти є світлом у мороці і сіллю цієї землі, на якій тебе поставлено пастирем на взірець Ісусового Серця. Важливу роль у цьому відіграла розмова Франциска з розп’ятим Ісусом Христом і скероване до Нього запитання: «Що маю робити?» У відповідь він почув дуже прості слова: «Франциску, відбудуй Мою Церкву». Спочатку з’являється розуміння, що потрібно відбудувати матеріально зруйнований храм. Тому Франциск продає багато дорогоцінних речей, щоб купити необхідні для відбудови святині матеріали. А пізніше з’являється глибше розуміння, що потрібно відбудувати моральну і духовну сторону спільноти Церкви. Тому він закликав на вулицях Ассізі: «Любов не є любленою!» Тобто: Бог не є любленим.
Не знаю, чи наш ювіляр запитував Ісуса, що він має робити. Але знаю, що пішов дорогою подвійної віднови Церкви і весь час нею прямує. Турбується про матеріальну красу Божого дому, не перестаючи закликати до моральної і духовної віднови, яка закладена в сутності Церкви і виписана словами заповіді любові до Бога і ближнього. За це щиро дякуємо і цінуємо те, що справа відбудови Церкви в Кам’янець-Подільській дієцезії звершується у вимірі доброго пастирського служіння».
«Сьогодні, — звернувся Його Високопреосвященство до ювіляра, завершуючи проповідь, — ти своїм пастирським служінням наближуєш людям Бога миру і добра, Бога пробачення і щедрого роздавання освячувальної благодаті, Бога, який потішає і пригортає стривожені та неспокійні душі. Через ці три аспекти твого, ювіляре, францисканського способу життя, виражені в єпископському гаслі «Мир і добро», Господу нехай буде подяка.
Дорогий ювіляре, єпископе Леоне. Дякуємо тобі за твоє пастирське служіння і бажаємо, щоб ти і надалі був знаряддям миру у Божих руках і сіяв любов там, де панує ненависть, пробачення там, де панує кривда, єдність там, де панує розлад, правду там, де панує брехня, віру там, де панує сумнів, надію там, де панує розпач, світло там, де панує морок, радість там, де панує смуток. Нехай на цьому шляху тебе супроводжує Богородиця Діва Марія, з якою ти щоденно мандруєш від таємниці до таємниці Розарію, наповнюючись вірою в те, що Вона ніколи не залишить того, хто шукає в Неї підтримки і допомоги. Нехай Вона буде твоєю обороною від зла і причиною твоєї радості. Отче єпископи Леоне, нехай Господь тебе благословить».
Учасники Святої Меси звернулися до Бога з молитвами за Вселенську Церкву, а особливо — за Кам’янець-Подільську дієцезію, «щоб її вірні були справжніми свідками Ісуса Христа»; за єпископа Леона, щоб Господь обдарував його своєю благодаттю, «щоб він і далі міг служити Ісусу Христу та проголошувати Добру Новину»; за мир та перемогу України, «щоб милосердний Господь загасив полум’я війни і обдарував наш народ справедливим миром»; «за усіх, хто боронить наше життя і свободу», щоб Господь захищав їх від будь-яких ворожих підступів; за усіх єпископів і пресвітерів нашої країни, «щоб витривало слідували за Христом»; за усіх померлих вірних; за усіх зібраних на урочистості.
По закінченні богослужіння від імені Конференції єпископів України ювіляра привітав її голова єпископ Віталій Скомаровський.
Єпископ Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ Іван Кулик зачитав листа Предстоятеля УГКЦ Святослава Шевчука:
«Сьогодні складаємо подяку милосердному Богу, який покликав Вас на дорогу служіння Церкві та рідному народові. Дякуємо Господеві за дар Вашого життя і за всі дари, якими Він так рясно Вас наділив, та які Ви щедро примножили за час свого єпископського служіння. Рівно 25 років тому в катедральному соборі свв. Петра і Павла з рук великого мужа віри, світлої пам’яті архієпископа Мар’яна Яворського Ви одержали архієрейську хіротонію, яка стала великим благословенням для отців і мирян Кам’янець-Подільської дієцезії. Для усіх них ви є ревним проповідником Христового Євангелія, люблячим батьком та покірним виконавцем Божої волі. Нині важко назвати число людей, яких Ви навернули через свою проповідь, які отримали від Вас розраду і полегшення в Таїнстві сповіді, яких через Ваші рук Господь наситив своїми Пречистими Тілом і Кров’ю для вічного життя, які одержали, завдяки Вам, дар священства, батьківське благословення та підтримку. (…) Дякуємо Всемогутньому Богу за дар спільної Євхаристійної чаші, довкола якої єднаємось у нашому служінні для потреб рідного народу, що страждає через загарбницьку війну. Звертаємося з молитвами до Господа Бога, щоб і надалі кріпив Вас своїми щедрими дарами, та бажаємо Вам сил і натхнення для жертовного здійснення Божої волі, що нею є спасіння всіх людей, опіки і захисту від нашої Небесної Матері Марії, яка хай буде для Вас джерелом надії серед важких випробувань».
Головний секретар Священного синоду ПЦУ митрополит Вінницький і Барський Симеон, подякував за можливість «спільної праці на ниві Христовій» у Вінницькій і Хмельницькій областях, зокрема — через участь у Радах Церков і релігійних організацій.
Консул Республіки Польща пан Дам’ян Цярцінський зачитав вітального листа від Державного секретаря Речі Посполітої, в якому відзначено внесок єпископа Леона в будування добросусідських стосунків між Польщею та Україною.
«Хочу подякувати, — сказав голова Вінницької обласної ради пан В’ячеслав Соколовий, — за те, що у важкий для нашої країни час Ви молитесь за Україну, за військових, просите про справедливий мир і перемогу. І бажаю багато фізичного здоров’я і великої духовної наснаги, щоб Ви і далі продовжували ту добру справу, яку Ви робите для людства».
Свої побажання єпископу Леону висловили голова управління у справах національностей і релігій Вінницької області Ігор Салецький, міський голова м. Шаргорода Володимир Барецький, заступниця Хмельницького міського голови пані Юлія Сабій, представниця Консульти жіночих чернечих згромаджень с. Олена Бись.
Радник голови Хмельницької облради Віталій Півнєв вручив єпископові нагрудний знак «За відданість державі і особистий внесок у перемогу», а голова Кам’янець-Подільської районної ради пан Семашкевич — нагороду за волонтерство. Користуючись нагодою, Михайло Євстахійович подякував представникам Польщі за допомогу, яку надає ця країна.
Від імені усіх пресвітерів дієцезії з вітальним словом виступив ректор семінарії Святого Духа о. Віктор Білоус. Саме він був першим, хто отримав пресвітерські свячення з рук владики Леона.
Відповідаючи на привітання, ювіляр нагадав слова Господа Ісуса: «Хто хоче йти за Мною, нехай візьме свій хрест і Мене наслідує», подякував за спільну молитву і з притаманним йому гумором запросив усіх присутніх на святкову трапезу: «Спробуйте тільки не прийти! Якщо ви вже присвятили цей день, то нехай буде не тільки для душі, але й для живота».
Святкування у катедрі — як могли чекати всі, хто знає вподобання подільського ординарія, — завершилося співом колядок.
Фото: Олег Павлов
фінансово.
Щиро дякуємо!
