Вірні УГКЦ в Польщі звершили паломництво до санктуарію Божого Милосердя в Лагевніках

Із благословення архієпископа і митрополита Перемишльсько-Варшавського Євгена Поповича в суботу, 7 жовтня 2023 р., відбулася проща Перемишльсько-Варшавської архієпархії УГКЦ до санктуарію Божого Милосердя в Лагевніках, що біля Кракова.

Це вже не перша проща греко-католиків до святинь Польщі. Рік тому на рівні Варшавсько-Лодзького деканату прочани молилися в Ченстохові біля стіп Пресвятої Богородиці в Її чудотворній іконі на Ясній Горі. Цього разу в Лагевніках вірні архієпархії молилися перед Ісусом Милосердним про мир та спокій в Україні, а особливо за українських військових, які ціною свого здоров’я і життя стараються наблизити цей мир та перемогу. Про паломництво повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

На прощу прибули численні групи з Варшави й околиць, а також із Кракова, Перемишля, Ряшева, Бєльсько-Бялої та Лемківщини. Всіх прочан було понад 1300. Зі своїми парафіянами приїхали 15 священників і 2 диякони. На початку Літургій їх привітав о. Збігнєв Бєлас, ректор санктуарію. Він згадав про особу і вчення найбільшого паломника цього місця — св. Йоана Павла ІІ, який рівно 20 років тому освятив храм у Лагевніках, доручаючи весь світ Божому Милосердю.

Молитовна програма прощі складалася з Божественної Літургії в головному храмі Санктуарію, яку очолив владика Петро Крик, єпископ-емерит УГКЦ. У проповіді архієрей звернув увагу на важливість надалі підтримувати Збройні сили України, допомагати біженцям та потерпілим в Україні, бо «так ми показуємо, хто ми: живі чи сухі галузки виноградної лози, якою є Господь». Владика навів кілька прикладів із Німеччини та країн Скандинавії, як місцева діаспора активізувалася в допомозі Україні від початку повномасштабного вторгнення росії.

Після Божественної Літургії прочан потішив своєю творчістю парафіяльний хор із Кракова. Відтак усі зібралися на Молебень до Пресвятої Богородиці в санктуарії св. Йоана Павла ІІ, також розташованого на території Лагевніків. У молебні духовенство й вірні заносили свої молитви за фізичне та духовне зцілення від ран, яких зазнали українські родини, переживаючи пекло війни. Під кінець ще був час для спільних розмов і фотографій.