Роздуми над Словом Божим на ХХХІ неділю Звичайного періоду, рік А
В іконографічній традиції християнського Сходу є, серед іншого, так звана зворотна перспектива. Суть її в тому, що всі лінії сходяться не в центрі образу чи ікони, як це було би у випадку зі звичайною перспективою (наприклад, на звичайній картині ми бачимо, що дорога ніби йде в далину), а перед нею, тобто центром ікони є той, хто молиться перед цією іконою. Виникає відчуття, що ця ікона — а краще сказати, Господь через цю ікону — дивиться на мене, коли я перед нею молюся.
Коли ми читаємо Боже Слово і роздумуємо над ним, відбувається щось, що нагадує нам про цю зворотну перспективу: центром, у якому сходяться всі промені Слова, стає саме моє серце. Ми живемо у світі, в якому звичайним є те, що якраз моє «Я» є тим, що дивиться на інших; це моє «Я» дає іншим предметам, подіям, людям — навіть Богу — свою оцінку: вони стають предметом мого «дослідження». Так само ми намагаємося досліджувати Боже Слово; так само його досліджували і книжники: для них воно було неживим об’єктом вивчення. Однак коли ми відкриваємо Євангеліє, то перше, що відбувається завдяки дії Святого Духа, — Євангеліє показує нам наше серце. І ми дивимося на себе, на своє життя, своє серце, сумління в перспективі цього Слова Христа, яке почули в нашому серці. Слово Боже дивиться в центр мого «Я». Це моє «Я» стає об’єктом Божого Слова; моє «Я» стає об’єктом як Божої любові, так і Божого суду. І я є слугою Божого Слова, а не навпаки.
Книжники й фарисеї справді досліджували Писання: вони були надзвичайно обізнані в усіх тонкощах Закону, знали кожен ледь вловимий нюанс Божого Слова. Але їхньою помилкою була неправильна перспектива: вони вважали, що слово Боже є предметом, яким вони мають право маніпулювати і який мають використовувати собі на благо. Ісус Христос виражає це словом «підноситися»: вони «підносились» над Божим Словом. Натомість учень Христа має себе принижувати, ставати, так би мовити, під джерелом духовного світла, яким є Боже Слово. Завдяки цьому ми знаходимо нашого правдивого Отця — Бога, і нашого правдивого вчителя і наставника — Ісуса Христа.
Колись духовний отець, навчаючи нас, тоді ще семінаристів, молитися під час поклоніння Пресвятим Дарам, сказав: «Замисліться над тим, що коли ви дивитесь на Пресвяті Дари, то не тільки ви дивитесь на них, але й Господь дивиться на вас». Ці слова справедливо можна застосувати і до нашого читання Святого Письма і молитовних роздумів над ним: коли ми читаємо Слово Боже — в цей момент не тільки наше серце дивиться на нашого Вчителя Ісуса Христа, але й Він із великою любов’ю вдивляється в наше серце.
фінансово.
Щиро дякуємо!
