Поради

Віртуальне спілкування — виклик подружній вірності?

01 Грудня 2023, 19:30 4469 Віта Якубовська

Науково-технічний прогрес змінив наше життя, вплинув на всі його сфери і продовжує залишати свій відбиток на всьому, чого торкається. Я ще пам’ятаю свій перший мобільний телефон, який «умів» лише телефонувати й надсилати повідомлення. А сьогодні у нас уже не просто мобільні телефони, а смартфони, а там — ціла «держава».

 

 

А ще у нас там робота, соціальні та службові контакти, новини, інформація, послуги, розваги і безліч іншого. Так багато гарних можливостей та переваг в одному пристрої! — але також чимало небезпек. І це я зараз навіть не про телефонних шахраїв чи інтернет-аферистів. А про дещо інше: про спілкування онлайн.

Інтернет дає нам можливість контактувати з людьми у будь-якій точці світу. Месенджери й електронна пошта допомагають зберігати зв’язок із близькими та важливими для нас особами, підтримувати робочі контакти і вести бізнес. Вже виробилися певні правила етикету для цієї форми спілкування; але коли йдеться про дружні чи більш особисті контакти, то багатьом здається, що правила зайві. Проте чи насправді це так?

Соціологи кажуть, що дедалі більше людей обирають віртуальне спілкування замість реального, схиляючись до віртуальної дружби і навіть романів. Психологи шукають цьому явищу причини у глибокій соціальній самотності; історики натомість кажуть, що нема нічого нового під сонцем — просто раніше це називалося листуванням, і ми це знаємо навіть із художньої літератури. А здоровий глузд підказує (ну або мав би це робити), що можливість постійного перебування «на зв’язку», на відміну від старого доброго «паперового» листування, стирає певні межі й розмиває часові рамки. Поняття норми розтікається, а межі допустимого перестають бути очевидними.

Нема правил — нема порядку. Нема порядку — приходить хаос. А хаос у внутрішньому світі й невпорядкованість у стосунках — це дорога до розчарувань та, зрештою, до ще більшої самотності.

Невинне попервах спілкування, яке ні до чого не зобов’язує, з часом цілком може вийти за межі припустимого. Причин цього багато. В одружених людей серед основних, мабуть, — звичайна життєва рутина, за якою люди перестають помічати одне одного як особистостей, а бачать лише набір функцій. А з цього місця до всього решти — кийком докинути. Спершу стихають розмови і залишається лише обмін необхідною інформацією; потім зникає зичливість та ввічливість, бо навіщо ці «умовності», якщо «усі свої»; а тоді у стосунки «заходять» критика, неприйняття, знецінювання… Розчаровані у своїх партнерах люди легше потрапляють на «гачок» віртуальної альтернативи. І замість виправляти реальні стосунки, занурюються у віртуальні — адже в інтернеті набагато легше заспокоїти спрагу ідеальності.

Люди неодружені так заповнюють їхню внутрішню порожнечу, намагаються втекти від самотності — але й від зобов’язань: адже такі відносини дають мінімальну дозу позитивних емоцій та підвищують самооцінку, а водночас не скріплені жодними обіцянками. Однак це також може виявитися пасткою, як кожна «гра без правил». Таким чином, віртуальний флірт, невпорядкований обмін коментарями з випадковими співрозмовниками, безконтрольне «зависання» в мережі — все це не мусить виходити поза межі віртуального контакту, щоб нашкодити в реальному житті. Що ж робити, щоби не втрапити в якусь драматичну історію?

Кажуть, що щасливі й задоволені своїм життям люди у такі історії не потрапляють; тому давайте створимо невеличку інструкцію, що робити, щоб бути щасливими і задоволеними — принаймні своїм подружнім життям, бо, на відміну від багатьох інших речей, на нього ми таки можемо мати вплив.

 

1.Не соромтеся і не вагайтеся казати одне одному «дякую», «будь ласка», «чудово виглядаєш», «люблю тебе», «вибач», «що я можу для тебе зробити?» — це надихає і дає крила. Неважливо, скільки часу ви одружені: ніжність та уважність не мають терміну придатності!

2.Розмовляйте: діліться враженнями, а не лише інформацією; дискутуйте, сперечайтеся, але не ображайте одне одного; смійтеся разом, коли весело, і разом плачте, якщо сумно, — це укріплює стосунки. Що довше ви одружені — то більше тем для розмов має бути, а не навпаки.

3.Обіймайтеся частіше. Обійми — це найпростіший спосіб дати людині відчуття прийняття та безпеки. Виробіть собі «звичку обійматися» у хороші часи, і в погані часи вам не доведеться думати, в чиїх обіймах шукати прихистку: ви будете знати, де на вас чекають.

4.Прозорість, щирість і чесність — це «три кити», на яких тримаються гарні взаємини. Варто дбати, щоб усі троє вижили, бо це збільшить шанси втримати свої стосунки на поверхні, якщо раптом бурхливі життєві води почнуть тягнути когось із вас на дно.

5.Моліться разом і моліться одне за одного. Адже, як казав Слуга Божий о. Патрик Пейтон (так, саме він, а не св. Мати Тереза): «Сім’я, яка молиться разом, залишається разом».

 

Отже, інструкція готова. Можна користуватися просто від зараз. Та незалежно від того, як сильно я би хотіла, щоб ці п’ять, здавалось би, простих порад були панацеєю на всі життєві негаразди подружніх пар, — життя набагато складніше. Бо навіть якщо у вас усе гаразд із виконанням більшості пунктів в гарні часи, але у період криз і непорозумінь забракне доброї та свідомої волі берегти свої стосунки і лагодити те, що псується, тоді шанси опинитися у пастці суттєво зростуть.

Нещодавно мені трапився на очі фільм, який, власне, дуже яскраво демонструє цей процес. Сюжет фільму цілком у дусі нашого часу: двоє людей через помилку в електронній адресі перетинаються у всесвітньому павутинні й між ними зав’язується електронне листування. Все почалося з обміну «шпильками», а перетворилося на обмін думками про «все на світі». І хоча ці двоє незнайомців укладають «угоду», що не робитимуть спроб познайомитися в реальному світі й шукати одне одного у соцмережах, — їхнє віртуальне спілкування все одно виходить за усталені межі. І не припиняється навіть тоді, коли стає відомо, що незнайомка по той бік монітора має чоловіка і виховує його дітей. Звісно, за задумом режисера та сценариста, акцент у фільмі стоїть на романтичних віртуальних стосунках двох людей, які зіткнулися у «всесвіті» за збігом обставин і перенесли свої почуття в реальний світ усупереч усім обставинам (і під «обставинами» я маю на увазі сімейний стан головної героїні). Але те, що у фільмі подається, як гепі-енд, у реальному житті є початком справжньої драми. Тому що не може бути щасливого фіналу там, де втрат і страждань зазнало більше людей, ніж тих, що стали начебто щасливими.  

Звісно, на тлі банальної життєвої рутини віртуальне спілкування може видатися безпечним способом відволіктися, отримати нові цікаві знайомства, підняти самооцінку, врешті-решт; але без рамок та самодисципліни, без паралельного вкладання зусиль у правильне функціонування і розвиток реальних відносин усе це може мати доволі драматичні наслідки. Тож див. інструкція п. 4. Але виконання інших пунктів теж не варто занедбувати. Успіхів!  

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]