Ні для кого не секрет, що Адвент — це, мабуть, найбільш недооцінений літургійний період. Кожен католик може визнати, що він, тією чи іншою мірою, зараз особливо зайнятий безліччю мирських справ.
Я зауважив серед католиків доброї волі додаткову тенденцію, яка звучить приблизно так: «Враховуючи жахливий поточний стан справ, нам зараз потрібен різдвяний настрій. Тому так, ми шахруємо і розвішуємо вдома різдвяний декор, хоча Адвент тільки почався, бо ми втомлені й знесилені».
Я розумію. Але якщо ви хочете якнайшвидше «перемотати» Адвент, ви не знаєте, що втрачаєте. Адвент, який належним чином відзначають протягом чотирьох тижнів, це те, чого ви насправді прагнете у глибині своєї душі.
Ми, католики, не такі собі ненажерливі любителі покарань, які люблять поститися протягом світського різдвяного сезону просто тому що ми хардкорні. Навпаки, адвентовий піст, його терпеливість, його «ще ні» дає голос і форму нашим найглибшим прагненням миру, відновлення, спасіння у зламаному світі.
Похмурий грудневий пейзаж задає цьому тон. Грудень — це перший місяць, коли надворі панує справжня тиша. Листя опало; більшість тварин впало у сплячку; птахи значною мірою мігрували. Різкий вітер пронизує голі дерева. Довга зимова ніч скорочує день. Тиша й темрява просто благають їх заповнити — якщо ми звертаємо на це увагу.
Так, Адвент — це період покаяння, але з наближенням Різдва він стає яскравішим і наповнює нас надією. Щоденні читання Меси починаються зі страшних пророцтв про Чотири останні речі, потім переходять до зворушливого заклику Йоана Хрестителя до покаяння і, зрештою, до приходу Спасителя. Це сезон туги, надії, яку потрібно здійснити, сміливості сподіватися всупереч усьому, що Бог дотримується своїх обітниць.
Чи є у нас сьогодні серйозні проблеми, про які варто турбуватися? Безсумнівно. І так було завжди. Адвентова традиція читань Дерева Єссея проводить нас через історію спасіння, де ми бачимо яскраві розповіді про розпусту, сімейну зраду, братовбивство, інцест, війни, жахливі облоги, пригноблення, ідолопоклонство, обман. Немає нічого нового під сонцем.
*
Якщо, переживаючи особисту трагедію чи соціальний хаос, ми запитуємо, де ж тут Бог, ми розуміємо, що євреї запитували те саме після того, як їх депортували і розпорошили по всьому відомому світу. Навіть повернувшись до Єрусалима, вони були знову завойовані й розгромлені римськими окупантами. Псалми і слова пророків зі щоденних читань знову і знову відлунюють прагненням до спасіння — з упевненістю, що людські справи незворотно зруйновані, і що тільки Бог може нас врятувати.
Хочемо ми це визнавати чи ні, але період Адвенту — глибоке роздумування над історією спасіння і наголос на майбутньому пришесті Бога — дозволяє нам визнати й назвати «діру завбільшки з Бога» у нашому серці і трагедію довкола нас. Ми не можемо просто ігнорувати це, отуплюючи себе їжею та музикою.
Вирішальний перший крок у боротьбі зі смутком чи горем — це визнання їхнього існування. Святкуючи, ми не спроможні цього зробити, як би не намагалися. Адвент спонукає нас зупинитися, замовкнути, поміркувати про кінець життя і задуматися над причиною хвороб, смерті та ненависті, на які страждає світ.
Якщо ми приділимо час молитві та роздумам, ми ясніше побачимо, що гріх, наш гріх — це причина, а Христос — це ліки. Ні світська різдвяна музика, ні сентиментальний затишок, ні святкове застілля не відкриють нам цього. Коли Христос прийшов на землю, Його зустріли пильні пастухи, а не гуляки.
Скоро настане Різдво. Почнеться період святкувань і застіль. Залежно від ваших уподобань до традицій, ви можете святкувати аж до самого Стрітення. Але, подібно до Ебенезера Скруджа з «Різдвяної пісні» Дікенса, якому спочатку довелося зустрітися з привидами Різдва, щоб пройти необхідне для святого дня очищення, ми маємо спершу зіткнутися з патріархами і пророками, які передвіщали загибель світу, а вже після цього побачити прихід Христа.
Переклад CREDO за: Метт Гадро, The Catholic Thing
фінансово.
Щиро дякуємо!
