Під час Святої Меси, яку Святіший Отець відслужив на завершення свого Апостольського візиту до Камеруну, він зазначив: незважаючи на супротивні вітри та бурі, Ісус завжди поруч, у човні.
Папа заохотив Церкву Камеруну дедалі більше зростати у радісному служінні Богові та ближнім, пише Vatican News.
В суботу 18 квітня 2026 року, на завершення свого візиту в Камерун — другого етапу його Апостольської подорожі до Африки, Папа Лев XIV відслужив Святу Месу в одному на одному з аеродромів столиці Яунде. Він подякував за те, як його прийняли, та за моменти радості й віри, пережиті разом.
Роздумуючи над євангельським уривком про втихомирення бурі, Святіший Отець зазначив, що «віра не позбавляє нас бурхливих подій і випробувань, і в деякі моменти може здаватися, що страх бере гору. Однак ми знаємо, що навіть у таких ситуаціях, як це сталося з учнями на Галілейському морі, Ісус не покидає нас».
Ісус завжди поруч
Цей епізод описують аж троє євангелістів, і кожен із них підкреслює важливі деталі — залежно від читачів, до яких вони звертаються. Святий Марко (див. 6,45‑52) показує учнів, які з великими зусиллями веслують проти вітру. Але щойно Господь входить у човен — стихія вщухає. Святий Матей (див. 14,22‑33) згадує апостола Петра, який пішов по воді, але через страх почав тонути. Христос хапає його за руку, рятує і докоряє Петру за його невіру. Пояснюючи уривок із Євангелія від Йоана, який було прочитано сьогодні (див. Йн 6,16‑21), Папа зазначив: євангеліст зосередив увагу на Спасителі, який, ідучи по воді, наближається до учнів і каже: «Це Я, не бійтеся». Він підкреслює, що «вже настала ніч». За словами Лева XIV, темрява та «глибокі води» в єврейській традиції символізують сили зла: підземний світ, хаос, небезпеку, смерть, які неможливо подолати самотужки. Однак, коли згадати «чудеса Виходу, — вони сприймаються також як місце переходу, через який Бог своєю силою визволяє свій народ із рабства».
Піднятися після падіння
В цьому контексті Святіший Отець підкреслив, що «протягом століть Церква не раз переживала бурі та “супротивні вітри”, і ми теж можемо зрозуміти ті почуття страху та сумніву, які відчували учні під час переправи через Тиверіадське озеро». У моментах, «коли нам здається, що ми тонемо, пригнічені ворожими силами, коли все здається темним, а ми почуваємося самотніми й беззахисними, — Ісус завжди з нами: сильніший за будь-яку силу зла; у кожній бурі Він приходить до нас і повторює: “Я тут, з тобою: не бійся”». Саме тому, за словами Папи, «ми підводимося після кожного падіння і не даємо жодній бурі зупинити нас, а йдемо вперед, із мужністю та впевненістю, завжди».
Підтримувати структури солідарності
«Ісус наближається до нас», відзначив Папа. «Він не вгамовує бурі одразу — але приходить до нас посеред небезпек і закликає й нас, у радощах і в горі, бути разом, солідарними, як учні, на одному човні; не дивитися здалеку на тих, хто страждає, а наближатися до них, підтримувати одне одного».
Лев XIV наголосив, що «ніхто не повинен залишатися сам-на-сам із життєвими негараздами, і кожна спільнота має завдання — з цією метою — створювати й підтримувати структури солідарності та взаємодопомоги, в яких, перед лицем криз — чи то соціальних, політичних, медичних чи економічних — усі можуть надавати й отримувати допомогу, відповідно до своїх можливостей та потреб». Він підкреслив: «Слова Ісуса “це я” нагадують нам, що в суспільстві, заснованому на повазі до гідності людини, внесок кожного є важливим і має унікальну цінність, незалежно від статусу чи становища кожного в очах світу».
Спільно долати соціальні виклики
Заклик «не бійтеся» має потужний соціальний та політичний вимір, продовжив Папа. Він є заохоченням «до спільного розв’язання проблем і викликів — особливо тих, що пов’язані з бідністю і справедливістю, — з громадянським почуттям та відповідальністю». За словами Папи, віра не відокремлює духовне від соціального, а навпаки, надає християнинові сили бути активним громадянином, здатним відповідати на потреби найслабших.
Необхідним є «спільне рішення, яке інтегрує духовний та етичний вимір Євангелія в серце інституцій і структур, роблячи їх інструментами для загального блага, а не місцями конфлікту, чи інтересів, чи ареною марних змагань».
Бог ототожнився з найменшими
Коментуючи читання з Діянь апостолів, Папа підкреслив: учні, «слухаючи голос Святого Духа і прислухаючись до крику стражденних, не тільки уникли внутрішнього конфлікту в спільноті, але й, завдяки божественному натхненню, наділили її новими засобами, придатними для її зростання, перетворивши момент кризи на нагоду для збагачення і розвитку для всіх».
Іноді життя сім’ї та суспільства вимагає «відваги змінити звички та структури, щоб гідність людини завжди залишалася в центрі уваги, а нерівність і маргіналізація були подолані», — зазначив Святіший Отець. Адже Бог, ставши людиною, «ототожнився з найменшими, і це робить піклування про вбогих фундаментальним вибором для нашої християнської сутності (див. Evangelii gaudium, 198; Dilexi te, 16-17).
Зростати в різноманітності й гармонії
Прощаючись із вірними Камеруну, Святіший Отець заохотив їх «зберегти в серці спогади про прекрасні моменти, які вони пережили разом; і навіть серед труднощів продовжувати робити місце для Ісуса, дозволяючи Його присутності щодня нас освітлювати й оновлювати».
Лев XIV побажав, щоб «Церква Камеруну — жива, молода, багата на дари й ентузіазм, жвава у своїй різноманітності й чудова у своїй гармонії», «дедалі більше розквітала», а протилежні вітри, «яких у житті ніколи не бракує, стали нагодою для зростання в радісному служінні Богові та ближнім, у діленні, в слуханні, у молитві та прагненні зростати разом».
фінансово.
Щиро дякуємо!
