Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІ звичайного тижня, рік ІІ
Марко, описуючи покликання учнів, каже, що це були ті, кого Господь вибрав згідно із власним бажанням: покликав тих, кого сам хотів. Грецьке слово етхелен (синетхело) означає «бажав», «бути бажаним», «бажати». Перший досвід учнів був таким: вони були бажані Богом. Господь забажав мати їхнє товариство.
“ Господь прагне перебувати у нашому товаристві і запрошує нас до спільноти життя в Ньому
Саме таким є моє і твоє покликання — Господь прагне перебувати у нашому товаристві і запрошує нас до спільноти життя в Ньому. Апостол народів св. Павло це прекрасно виразив у Посланні до ефесян: Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі. Бо в Ньому Він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед Ним у любові (Еф 1, 3-4). Виявляється, Бог призначив нас для того, щоб ми були перед Ним, були святими й бездоганними. Але перш за все йдеться про наше місце: щоб ми були перед Ним.
Євангеліє також говорить про призначення і послання учнів: Він встановив Дванадцятьох, аби були з Ним, і щоби посилати їх проповідувати (Мк 3, 14). Звернімо увагу — спершу учні були призначенні для того, щоби бути з Ісусом, перебувати в Його присутності, а вже потім — щоб бути посланими проповідувати. Текст про послання учнів згідно з Євангелієм від Луки каже: Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти (Лк 10, 1). Дослівно написано: послав їх перед Своїм Обличчям. Перше місце, куди послані учні, — це перед Обличчя Ісуса. Перш ніж я буду посланий перед чиєсь обличчя, Господь запрошує бути перед Ним!
Іншими словами: без молитви і тривання перед Господом неможливі ні свідчення, ні євангелізація!