Торкнися краю Його одягу

Роздуми над Божим Словом на понеділок V звичайного тижня, рік ІІ

«І куди б Він не входив: до сіл, міст, хуторів — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися» (Мк 6, 56)

Будь-яка хвороба є наслідком первородного гріха. Господь не бажає людині цього зла й ніколи не посилає його людині. Він може допустити це зло або захистити людину від зла. І коли Бог допускає в нашому житті зло (страждання, спокусу тощо), то лише тому, що з цього для нас може вийти  більше добро.

Труднощі в нашому житті завжди мають прихований сенс. Так, смерть Ісуса Христа на хресті беззаперечно є злом; проте завдяки Його хресній жертві ми отримуємо відкуплення з наших гріхів.

Подібно і в сьогоднішньому уривку: хвороби спонукають людину шукати зустрічі з Богом: «благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися» (Мк 6, 56).

У кожній хворобі ми можемо знайти як страшну таємницю гріха, який несе смерть, так і одночасно — можливість зустрітися з Господом. Він ніколи не залишає хворих. Я дуже часто помічаю, коли відвідую хворих із Таїнствами, що в родинах, які опікуються своїми близькими хворими, відбуваються духовні переміни. Такі люди більше виказують розуміння людської слабкості, вони чутливі до болю інших і менше звертають уваги на гріхи своїх ближніх; вони милосердніші (звісно, бувають і винятки). Я розумію, що не хворі змінюють цих людей, але Той, чийого одягу непомітно торкаються ці хворі люди.