Як «включитися» у Великий Тиждень?

Великий Піст добігає кінця, і цілком можливо, що він минув не так, як нам хотілося. Можливо, молитва чи піст, обрані нами на початку, відійшли на другий план, і ми відчуваємо, що «провалили» свій план Великого Посту.

Але навіть попри знеохочення і збентеження, ми можемо зберігати надію, знаючи, що Христос прийшов, щоб спасти нас — незалежно від того, вдалися наші великопісні плани чи ні. Христос переміг! Битва виграна! Великдень наближається, незалежно від того, наскільки ми до нього «готові».

Оскільки надія на Христа дає нам впевненість і мир, вона може відновити й наше бажання добре завершити Великий Піст.

Розмірковуючи над тим, як «включитися» у Великий Тиждень, згадаймо мету самого Великого Посту. Крім того, що це період підготовки до святкування Воскресіння Господнього, це той час, коли ми покликані до щирого внутрішнього навернення серця, прагнучи вірно слідувати волі Христа.

Навернення серця. Вірність Божій волі. Давайте зробимо ці дві речі фундаментом нашого плану на Великий Тиждень.

Якщо ми хочемо спробувати надолужити згаяне за Великий Піст, поставмо собі такі питання.

1.Що наближає мене до Бога?

Давайте на хвилинку замислимось над тим, що у нашому житті допомагає нам почуватися ближчими до Бога, який є Любов’ю.

Можливо, це кілька додаткових хвилин молитви за ранковою кавою; можливо, вечірній десяток Розарію разом із вашим чоловіком чи дружиною. Можливо, цього тижня ми зможемо провести зайву годину з Ісусом на адорації, сходити на літургію Страстей Господніх, прочитати і обговорити історію Великодня з нашими дітьми або послухати духовну аудіокнигу під час поїздки на роботу.

Поміркувавши над цим питанням і давши на нього щиру відповідь, можна переходити до наступного питання.

2.Що я можу зробити прямо зараз?

Тепер, коли ми усвідомлюємо, що може наблизити нас до Бога цього тижня, давайте оберемо один маленький крок, який ми можемо зробити просто зараз, щоб наші шляхетні наміри знову не зійшли нанівець.

Це може бути щось таке просте, як встати і покласти вервицю біля ліжка, щоб не забути помолитися перед сном. Або залізти у комірчину чи на антресолі, щоб знайти великодні книжки з картинками. Або відредагувати свій календар, додавши до нього нагадування про певні богослужіння Великого Тижня. 

*

Зрештою, що би ми не робили протягом Великого Тижня, не забуваймо, що Бог любить нас більше, ніж ми можемо собі уявити. Усе, що ми робимо цього тижня, має міцно вкорінювати нас у цій любові. 

Яккщо ми прагнемо добре прожити Великий Тиждень, ми робимо це не тому, що хочемо заповнити контрольний список релігійних практик, а тільки з любові до Ісуса, яка спонукає нас йти поруч з Ним протягом цього важкого і прекрасного тижня — кульмінації Його земної місії.

Найбільша честь — це пройти з Ним через тріумф Вербної Неділі, сидіти разом на Тайній вечері, бути свідками арешту у Великий Четвер, пройти через жахливі страждання Страсної П’ятниці, а понад усе — через незбагненну славу і таємницю Воскресіння.

Яким би не видався наш цьогорічний Великий Піст, є щось втішне у думці про те, що він ніколи не буде ідеальним. Просто тому, що по цей бік «завіси» ми не можемо жити ідеально.

Що ми можемо зробити, так це жити вірно, йдучи з Христом через усі злети та падіння. Якщо нам вдасться, це означатиме, що ми добре пережили Великий Тиждень, закінчивши Великий Піст кроком до того «внутрішнього навернення», яке заохочує нас з любов’ю коритися Божій волі.

Переклад CREDO за: Тереза Чівантос Барбер, Aleteia