Роздуми над Словом Божим на суботу IV тижня Великого Посту
Ніхто не очікував пророка з Галілеї: «Хіба з Галілеї приходить Христос? Хіба в Писанні не сказано: “З нащадків Давида і з Вифлеєма — села, звідки був Давид, приходить Христос?” (…) Досліди і побачиш, що з Галілеї пророк не постає!» А Ісус прийшов до Єрусалима саме з Назарета. Чому так сталося, що Вибраний народ розминувся з Тим, Кого так довго чекав? Може тому, що Господь не повинен жити згідно з нашими очікуваннями? Радше навпаки: це я маю жити згідно з очікуваннями Бога.
Інколи я очікую приходу Бога з того чи іншого боку, з того чи іншого міста, від тих чи інших людей, а Він несподівано приходить з такого місця, яке я не брав до уваги, являє свою присутність через тих людей, якими я погорджував і нехтував. Кажучи біблійною мовою: приходить із Назарета, «… а що доброго може бути з Назарета…»
Для одних Ісус був занадто людським, щоб бути Сином Божим. Для інших — занадто незвичайним, щоб бути просто людиною. Важко було поєднати одне з другим: те, що Божий Син став повністю людиною, не перестаючи бути повністю Богом. Або, як висловився св. Афанасій Александрійський: «Божий Син став людиною, щоб людина могла стати сином Божим». Текст Євангелія завершується дещо іронічно: «І повернувся кожний до свого дому». Гадаю, в цих словах міститься натяк на приховану перешкоду, яка заважала пізнати Ісуса: ніхто не міг вийти поза власний маленький світ, кожен тримався своїх понять, поглядів, переконань, свого, свого, свого…