Наше завдання — повірити, що Він воскрес, і сказати це іншим

Роздуми над Словом Божим на четвер у Великодній октаві

«Доторкніться до Мене і подивіться, що дух тіла й костей не має».

Сьогоднішнє Євангеліє показує: сучасники Ісуса дуже добре розуміли, що померлий може явитися в постаті духа; знали, що смерть — це відділення безсмертної душі від смертного тіла. Смерть, розриваючи спільність матеріального тіла з духовною душею людини, руйнує цілісність людини при самих джерелах людської природи, яка, згідно з Томою Аквінським, є спільнотою, з’єднанням безсмертної душі з матеріальним тілом.

Ісус об’являється своїм учням у повноті людської природи: має матеріальне тіло. Щоправда, це тіло вже прославлене, перемінене, позбавлене наслідків первородного гріха — воно більше не може страждати, хворіти, вмирати.

Учні не вірять, що Ісус живий, тому Він робить те, що може їх переконати: дозволяє їм торкнутися себе, їсть перед ними. Врешті вони переконуються: Він має справжнє тіло, отже — Він воскрес, Він живе. Ісус показує себе живим, щоб учні були свідками Його воскресіння. Завдання учнів Ісуса Христа — зустрітися з воскреслим Христом і свідчити про Нього всім своїм життям, щоби невіруючі, повіривши їхньому свідченню, самі ставали Його учнями через акт покаяння і прийняття Ісуса.

Таке свідчення учня Христа про Його відкупительні Страсті, смерть і воскресіння ми називаємо керигмою. І керигма завжди має бути присутня у житті християнина: віра в те, що Христос воскрес, що Він живий, аби наприкінці існування цього світу ми воскресли й жили з Ним.

Хоча ми ще не отримали усієї повноти плодів воскресіння Христа — тобто ми ще помираємо, страждаємо, зазнаємо хвороб і старості — проте вже тепер можемо пізнавати переміни нашого духа в Таїнстві Покаяння, коли Господь наново робить нас здатними служити Його Отцеві з радістю і в любові. Для нас це духовне відродження серця в Таїнстві Покаяння є передсмаком остаточного воскресіння для Бога.