Як нагадують нам усі великі святі та містики, молитва — це джерело життя католицької душі. Але шлях молитви іноді може здаватися сухим, важким та невиразним. Наші думки розбігаються, слова стають порожніми, натомість те відчуття спілкування, якого ми так прагнемо, слабшає.
Саме тут властивості уяви, про яку ми часто забуваємо, перетворюються на життєдайну силу, відкриваючи несподівані глибини нашої духовної практики.
Великі католицькі святі добре розуміли силу уяви. Свята Тереза Авільська, Вчителька Церкви, називала уяву «la loca de la casa» — «божевільною у домі». Вона визнавала за нею тенденцію до вигадок, які нас відволікають, але також розуміла потенціал уяви, що може привести нас до глибшого молитовного життя.
Однак саме святий Ігнатій Лойола, засновник єзуїтів, кодифікував використання уяви у своєму «composición de lugar» — вираз, який можна буквально перекласти як «композиція місця», але який також означає «розміщення себе у межах сцени». Ігнатій розумів, що уява має силу долати розрив між думкою та почуттям, перетворюючи молитву на зустріч із Богом, зосереджену в серці.
Ось як працює з уявою ігнатіанська молитва (дехто називає це «спогляданням уяви»):
1.Виберіть уривок зі Святого Письма: оберіть сцену, багату на деталі як-от ту, де Ісус втихомирює бурю (Мк 4, 35-41), або Тайну вечерю (Йн 13, 1-17).
2.Залучайте свої почуття: тут уява відіграє головну роль. Той, хто молиться, повинен уявляти собі хвилі, що перекочуються, кімнату, де Ісус розділив з апостолами свою останню трапезу тощо. Ігнатій рекомендує «чути» звуки: завивання вітру, ремствування учнів. Можна навіть «відчути» бризки шторму або тепло у кімнаті.
3.Станьте учасником: Ігнатій рекомендує не просто спостерігати за сценою, а входити у неї. Станьте поруч з учнями в човні або посидьте поруч із Петром на Тайній вечері. Перебуваючи тут, можна спілкуватися з Ісусом або будь-яким іншим апостолом чи іншими присутніми людьми.
4.Розмірковуйте і відповідайте: це не просто гра з уявою. Побувавши у біблійній сцені, ми покликані замислитися над емоціями, які вона викликає. Чого навчають нас дії Ісуса? Як Його присутність впливає на нас? Якщо хочете, це можна вважати творчою версією класичного Lectio Divina. Результатом такої вправи є зазвичай щира, спонтанна молитва: розмова, спонукана вашим уявним досвідом.
Коротко кажучи, ця вправа святого Ігнатія дозволяє нам:
1.Персоналізувати Святе Письмо: розміщуючи себе всередині історії, ми вибудовуємо зв’язок із героями та вченнями на глибшому рівні. Читання перетворюється на «прожитий» досвід.
2.Зустрічатися з Ісусом: користуючись своєю уявою, ми виходимо за межі абстрактних понять і досвіду та розвиваємо більш інтимні стосунки з Богом.
3.Залучати свої емоції: ми підключаємо до своїх почуттів уяву, таким чином роблячи молитву більш значущою та впливовою.
Тож наступного разу, коли будете молитися, подумайте про те, щоби запросити свою уяву до столу, а не намагатися «контролювати» її. Нехай вона намалює яскраву картину, дозволяючи вам увійти в розповідь і зустрітися з божественною силою перетворення. Пам’ятайте, молитва — це не лише слова; йдеться про побудову ваших стосунків із Богом. Уява може бути міцним мостом, який приведе нас до Нього.
фінансово.
Щиро дякуємо!
