Роздуми над Божим Словом на VII Великодню Неділю, рік Б
Того часу, підвівши очі до неба, Ісус молився і казав: «Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми. Коли Я був з ними, Я оберігав їх у Твоє Ім’я, — тих, кого Ти Мені дав, — і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. Нині ж до Тебе Я іду, і кажу це у світі, щоб вони мали Мою радість, виповнену в них.
Я дав їм Твоє Слово, та світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. Не благаю, щоб Ти забрав їх від світу, але щоби зберіг їх від лукавого. Вони не від світу, як і Я не від світу.
Освяти їх в істині; Слово Твоє — то істина. Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. За них Я посвячую себе, щоб і вони були освячені в істині».
Йн 17, 11б-19
Сьогоднішнє Євангеліє народжує кілька образів — аналогій з людського життя.
Перший. Жінка стоїть навколішках зі схиленою головою та міцно притиснутими до грудей руками. Затихла, задумлива, заклякла… Тільки серце гаряче звертається до Бога, а губи шепочуть раз у раз: «Збережи його, Господи! Захисти від ворожих рук і зброї!» Так коротко і щиро благає матір за сина, якого проводжає на війну.
Другий. У відчаї, з останньою надією, у німому крику просить чоловік про мудрість для лікарів і силу для коханої, що бореться зі смертельною хворобою. «Господи милосердний! Благаю, почуй мене!», — здається аж повітря вібрує навколо того, хто молиться під дверима реанімації.
Молитва… У відчаї, у радості, в благанні та подяці. Саме тоді проявляється її велика сила. Тисячі свідчень про дива, про те, що Бог чує, реагує, відповідає і спасає.
Весь уривок від Йоана — це палка молитва Ісуса за тих, кого Він так сильно полюбив. Господь знає, що наближається час, коли Він покине тих, кого сам покликав. «Коли Я був з ними, Я оберігав їх у Твоє Ім’я, — тих, кого Ти Мені дав, — і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув …» (Йн 17, 12а). Знаючи якими жорстокими бувають люди, суспільство та світ, Ісус передоручає своїх учнів Отцю. «Не благаю, щоб Ти забрав їх від світу, але щоби зберіг їх від лукавого» (Йн 17, 15).
Не тільки просить про опіку, а й жертвує собою заради улюблених друзів, заради їхнього спасіння: «За них Я посвячую себе, щоб і вони були освячені в істині» (Йн 17, 19).
«Та Він же Син Божий і знав, що воскресне, а я лише грішний та смертний», — можна почути у відповідь на пропозицію: «Пожертвуй чимось задля дорогих тобі людей». Але ніхто не просить тебе помирати! Лише подаруй трохи часу своїм дітям, краплину уваги — дружині або чоловіку, частку турботи — батькам. І за всіх разом принеси щиру молитву Богу Отцю милосердному. Таку, щоб аж у грудях стало тепло.
«Господи, будь милостивий до моїх ближніх і до мене! “Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє — Його святе ім’я” (Пс 103 (102), 1).»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
