Одна з особливостей сучасного життя — це постійна зайнятість, коли нам здається, що ми маємо справу з мільйоном справ одночасно, ще й відволікаємось на нескінченні повідомлення у смартфонах. Через цю життєву пересиченість ми часто намагаємося контролювати все, що тільки можемо.
Звичайно, є речі, якими ми можемо і повинні керувати — наприклад, гуртки, на які хочемо записати своїх дітей. Та є безліч речей, над якими ми намагаємося брати контроль і скеровувати у потрібному напрямку, вважаючи, що це нас задовольнить. Але реальність така, що результат часто від нас не залежить, а це веде до розчарування.
Це може дати про себе знати у будь-яких стосунках. Можливо, ви намагаєтеся подружитися з матір’ю шкільного друга вашої дитини, яка зневажливо до вас ставиться. Ви можете перебувати у токсичних стосунках, які зрештою закінчаться, розбивши вам серце. Хоча ми можемо відчувати спустошення, оскільки ці стосунки не розвиваються далі, на це є вагома причина: ви врятовані від подальшої шкоди.
Відповідь на ці життєві виклики можна знайти у 16-му розділі Книги Приповідок, що містить низку віршів, які говорять про силу Бога у нашому житті. Один вірш, зокрема, нагадує нам про те, як важливо просто довіритись Йому, про те, що який би шлях чи ситуацію ми не вважали правильними для себе, у Бога може бути кращий план:
«Серце людське обмірковує дорогу, та Господь управляє його кроком» (Прип 16, 9).
Це гарне нагадування, особливо коли ми відчуваємо біль через щось, що сталося в нашому житті: втрачені стосунки, або подорож, у яку ми не можемо поїхати, або робота, яку не вдалося отримати.
Головне, про що слід пам’ятати, — це бути відкритими для можливостей, які постають перед нами, і бачити, куди може привести шлях, не намагаючись відкрити ворота силою. Хоча це не завжди легко, чим більше спокою ви відчуватимете протягом своєї подорожі, тим більше ви будете цінувати ландшафт свого кінцевого пункту призначення.