Роздуми над Словом Божим на вівторок ХІ звичайного тижня, рік ІІ
Чому Бог заповідає нам любити своїх ворогів?
В Біблії є чимало вказівок про Божі заповіді стосовно ворогів. Наприклад у 25-му розділі Книги Приповідок говориться про те, щоб бути добрими до ворогів (Прип 25, 21), а у 24-му — про те, щоб не потішатися, не радіти з невдач твого ворога (Прип 24, 17). В Євангеліях від Матея та від Луки ми читаємо про любов і молитву за ворогів наших. Вимальовується цікава картина: бути добрими, молитися, співчувати, і навіть любити… і кого? Ворога?
Чому саме ворогів? Та хто ж вони такі ці вороги?
Інформацію про будь-що і про будь-кого ми звикли сприймати на поверхневому рівні. Давати свою оцінку всьому, з чим стикаємось у повсякденному житті. А найбільше нашої уваги зазвичай звернено на людей, які нам не подобаються або просто заподіяли нам щось погане. Звісно, після їхніх вчинків є певні наслідки. Так, нам боляче! І щоб полегшити цей біль ми даємо їм негативну оцінку, проклинаємо і таким чином вони стають нам ворогами. Бо вони нас скривдили! Але тут є певна крайність: ми самі можемо перетворитися на таких самих ворогів, бо входимо в стан осуду, ворожості, мстивості: «Як він (вона) міг зі мною так вчинити?.. Як мене дратує цей… Ненавиджу, очі мої не бачили б… Нізащо не пробачу…» і т. д., монолог можна продовжувати без кінця! Чому? — «бо ця людина, є моїм ворогом!», повторюєте ви собі…
Невже ви самі ніколи нікого не кривдили? Нікому не було боляче від ваших слів чи навіть вчинків? Як ви себе почувалися при цьому? Можливо варто запитати себе, а що відчуває ця людина коли так чинить? Чим вона керується? Що насправді стоїть за їх вчинками? Ось власне в цей момент і повинно зникати поверхневе бачення: варто зануритись глибше, щоб відшукати причину її дій. Побачити глибину її серця, може воно не таке вже крижане, як нам здавалося. А якщо і крига, то що? Весною лід тане… то і молитва за наших ворогів здатна зворушити будь-кого, а добре ставлення, чи навіть турбота вряд чи кого залишить байдужим.
Тому моліться, як молився Ісус: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23, 34).
фінансово.
Щиро дякуємо!
