Бог має серце

Роздуми над Словом Божим на урочистість Пресвятого Серця Ісуса, рік Б

Бог має серце. То ми, люди, здатні бути безсердечними, тобто засуджувати інших і немилосердно їх відкидати. Бог таким бути не може. Бог не нищить нічого, що покликав до життя, навіть тоді, коли хтось збунтується проти Нього. Про це Бог сказав через пророка Осію: «Серце Моє обернулось в Мені, зворушилось усе нутро Моє. Не виконаю палаючого гніву Мого, не буду більше нищити Ефраїма, бо Я — Бог, не людина; Святий посеред тебе» (Ос 11, 8‑9).

Навіть тоді, коли люди збунтувалися проти Бога і розіп’яли Сина Божого, Бог нікого не покарав, а тільки усіх спас. Глибина милосердя Божого Серця відкрилася перед грішниками, коли жорстокий солдат списом пробив бік Ісуса. Відкрилося серце Бога і витекла з нього кров — Боже життя — і вода, без якої також життя немає. Цю кров Христос дає нам в Євхаристії, а через воду Святий Дух очищає нас від гріхів у Хрещенні й робить нас Божими дітьми.

Сповнилися слова пророків: «Кістка Його не буде поламана» (див. Йн 19, 36; Вих 12, 46; Пс 34, 12). Це означає, що новий Завіт, укладений у крові Христа, не може бути порушений навіть найбільшим людським гріхом. «Кістка Його не буде поламана», бо це ми, Божа Церква, походимо з Його кості, як із кості, вийнятої з боку Адама, постала Єва (пор. Бут 2, 21-22). Тому Свята Церква Христова триватиме аж до кінця часів — навіть тоді, коли люди в цій Церкві будуть грішниками. Це надзвичайна таємниця, мудрість Божа і перед нею виявляються безсилими всі плани диявола: «щоби правителі і влади на небесах могли тепер зрозуміти через Церкву багатогранну Божу премудрість» (Еф 3, 10). Тому що у серці грішника, який навернувся і прийняв Боже милосердя, народжується безмірна вдячність і тоді там оселяється саме Серце Христа.

Осягнути такі великі тайни Божого милосердя можна тільки навколішках перед хрестом Спасителя. Тільки маючи смирення, таке, як у св. Павла, який визнав, що він «найпослідущий з усіх святих» (Еф 3, 8), бо переслідував Христа, бо переслідував християн. Тільки тоді, коли ми не звинувачуємо й не осуджуємо нікого, а через солідарність єднаємося з тими, хто призвів до розп’яття нашого Господа, але навернувся завдяки проповіді Апостолів. Тоді у нас сповнюються слова пророцтва: «Будуть дивитися на Того, кого прокололи» (Йн 19, 37; Зах 12, 10).