Роздуми над Божим Словом на ХІІІ Звичайну Неділю, рік Б
Брати! Оскільки ви в усьому маєте достаток: у вірі, слові, знанні, у всякій пильності, у вашій любові, якої ви навчилися від нас, — то і в цій доброчинній справі збагачуйтеся. Адже ви знаєте благодать нашого Господа Ісуса Христа, що, будучи багатим, заради вас Він став убогим, аби ви збагатилися Його зубожінням. Та й не для того, щоб інші мали полегшення, а ви — труднощі, але для рівності. У нинішній час ваш достаток нехай покриє їхню нестачу, щоб і їхній достаток покрив вашу нестачу, — щоб існувала рівність; як написано: «Той, хто зібрав багато, не мав надміру, а хто зібрав мало, не мав нестачі».
2 Кор 8, 7. 9. 13-15
Того часу, як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: «Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила!» І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, — почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. Вона говорила: «Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — одужаю !» І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби. Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: «Хто доторкнувся до Мого одягу?» А Його учні говорили Йому: «Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: “Хто доторкнувся до Мене ?”» І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила. А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду. Він же промовив до неї: «Дочко, віра твоя спасла тебе ! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги». Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: «Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?» Ісус , почувши сказані слова, говорить старшому синагоги : «Не бійся, тільки вір!» І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Йоана — брата Якового. Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: «Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!» І почали насміхатися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина. І, взявши дитину за руку, промовив до неї: «Таліта кум» — що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!» І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння. Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
Мк 5, 21-43
Мабуть, усі коли-небудь замислювалися над тим, яким може бути Царство Небесне. Перше, що спадає на думку, — це спільнота тих, хто любить усім серцем; реальність, сповнена життям і щастям. Чи знайдемо людину, яка б добровільно погодилася залишити таке гарне місце? Дуже сумнівно. А саме це зробив Ісус: у певному розумінні покинув Небо — щоби прийти та врятувати нас.
Апостол Павло влучно пояснює сенс цієї жертви Сина Божого: «…аби ви збагатилися Його зубожінням» (2Кор 8, 9). Ісус прийняв убогість наших людських обмежень, щоб ми змогли успадкувати багатство вічного життя. Він залишив досконалість небес, увійшов у нашу неміч та віддав себе на смерть — і все для того, щоб ми жили вічно.
Як можемо жити цим словом вже тепер? Сьогоднішнє Євангеліє вказує нам шлях. Старійшина синагоги Яір, у якого помирала донька, прийшов зі своєю бідою до Ісуса. Жінка, що багато років страждала від кровотечі, також прийшла, щоб хоч торкнутися до Його одежі (див. Мк 5, 30). Вони знали, що опинились у скрутних обставинах і що їм потрібне зцілення, яке під силу лише Богу. І ми, коли відкрито визнаємо свою духовну вбогість і звертаємось до Ісуса, робимо Євангеліє актуальним у нашому житті.
Тож віддай Господу свої слабкості та гріхи. Визнай спокуси, які тобі не подолати самотужки. Скажи Ісусові, що Він тобі потрібен. Простягни руку, щоб доторкнутись до Його одягу.
Однак люди, про яких розповідає сьогоднішній фрагмент, не просто визнали свою бідність і немічність. Вони повірили в багатство любові Христа. І ця віра відкрила їм шлях до чуда. Так само, якщо не тільки визнаєш правду про себе, але й усім серцем увіруєш у Божу любов, відкриєшся на дар зцілення.
«Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, і одужає душа моя».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
