Бог промовляє до мене через мою потребу

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ХІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Прокажений, якого зцілює Ісус Христос, був свідком Нагірної проповіді,  — але він не міг усього чути, оскільки проказа не давала йому підійти настільки близько, щоб почути все, що говорить Господь. Проте навіть уривчасте й неповне слухання Нагірної проповіді чи навіть почутий переказ інших людей про те, що саме говорив Ісус, збудило в його серці глибоку віру, що Вчитель може його зцілити. Про цю віру говорять його слова: «Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити».

Якщо віра в людині може прокинутися навіть після неповного і недокладного переказу слів Христа, — то ми не можемо виправдовувати те, що не свідчимо про Євангеліє, про Ісуса у своєму оточенні, тим, що, мовляв, «я не вмію говорити» про Ісуса, я не вмію говорити про Євангеліє, я не проповідник, не навчався в семінарії. Адже недосконала проповідь прокаженому, який не міг розчути більшість слів з Ісусової проповіді, робить із нього людину віруючу і дає йому зцілення. Тоді звідки я знаю, чи часом моя розповідь не спонукає «невіруючу» людину змінити свій погляд щодо свого ставлення до Бога та віри?

Залишається, однак, запитання, що спонукало прокаженого зупинитися й підійти ближче до юрби, яка слухала невідомого рабина, тобто Вчителя. Цікавість? Пошук якоїсь користі для себе? Чи вигляд тих людей, які слухали Ісуса Христа і не могли залишитися байдужими? Відповіді на це запитання я в Євангелії не знаходжу. Однак є щось таке, про що деякі священники кажуть: «Також через потребу Бог промовляє до серця людини». Напевно прокажений мав велику потребу бути з іншими людьми. Він був позбавлений можливості спілкуватися з іншими через свою хворобу і досить гостро відчував голод спілкування. 

Якоюсь мірою це підтверджує той факт, що після чудесного зцілення Ісус посилає прокаженого показатися священникам. Святий Єронім тлумачить цей наказ Ісуса трьома причинами:

«Він посилає зціленого до священників […] по‑перше, з огляду на смирення: щоб бачили, що він віддає честь священникам, бо в Законі було наказано, щоби той, хто очистився від прокази, приніс дари священнику. По‑друге, [посилає його] з тією метою, щоб вони або увірували в Спасителя, бачивши прокаженого, що очистився, або не увірували… Нарешті [посилає його], щоб не виглядати порушником Закону — у чому вони звинувачували Його дуже часто».

Бо в потребі Бог промовляє не тільки до того, хто її переживає, але й до того, хто зустрічається зі вбогою людиною (тобто людиною, яка має потребу). 

Просімо Бога про дар бачити і розпізнавати Його голос та слово також у потребі нашого ближнього. Амінь.