«Бо ангелам своїм він повелить про тебе». Під таким гаслом із 91 Псалма цими днями, 9 та 10 липня 2024 року, на паломницький шлях до архідієцезіяльного санктуарію Марії Цариці Миру та Примирення вирушило понад 600 осіб.
Традиційно, це паломництво вважається більш молодіжним; тож не дивно, що у групах переважна більшість учасників — підлітки та студенти, за невеликими винятками.
Першими, 9 липня, вирушила група блаж. Марти Вєцької зі Снятина та група блаж. Якова Стрепи, що вийшла з Кам’янки-Бузької. Решта груп вирушили 10 липня 2024 р. Отож від 9 до 13 липня на дорогах Львівської, Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей можна буде побачити чисельні групи людей, які співають, моляться і просять місцевих мешканців підтримати їхні сили молитвою, а також обіцяють молитися за них навзаєм біля стіп Богородиці у Більшівцях.
Ось уже котрий рік головним молитовним наміренням усіх без винятку прочан є справедливий мир та перемога для України. Молячись і роздумуючи над Словом Божим, віряни йдуть до Божої Матері, щоб випрошувати Її посередництва у припиненні війни та наверненні ворогів.
Уже традиційно, частину шляху разом із паломниками долає архієпископ Мечислав Мокшицький. Він по черзі відвідує кожну групу, щоб підтримати вірних у дорозі, молитися разом із ними та спілкуватися з людьми.
Архієпископ уже встиг подолати частину шляху із прочанами трьох груп. Дорогою він молився з паломниками Розарій, слухав конференції та ділився з юними віруючими своїми спогадами про роки служіння біля св. Йоана Павла ІІ. Розповідав про те, яке особливе місце у служінні святого Папи займали його паломництва до різних країн і його зустрічі з прочанами з цілого світу на площі св. Петра у Ватикані. Також архієпископ поділився спогадом, який посів у його пам’яті особливе місце: про Хресну дорогу в Колізеї, на яку Папа вже не міг прийти особисто, з огляду на стан свого здоров’я, тому єднався з учасниками за допомогою телебачення. Той день митрополит згадує так:
— Коли Ісус узяв хрест на плечі, Йоан Павло ІІ, який уже не міг говорити, дав нам зрозуміти, щоб ми і йому подали хрест. Тож я побіг до своєї кімнати і приніс хрест, який у мене залишився після котроїсь аудієнції. Подав його Папі, і він із такою любов’ю притиснув його до себе, що для нас усіх, хто це бачив на власні очі, чи через телебачення, це стало надзвичайно глибоким духовним переживанням. Я цей хрест зберіг, а згодом передав у депозит до одного з польських санктуаріїв св. Йоана Павла ІІ, і звідти він мандрує світом, як колись сам святий Папа мандрував до людей у різних країнах та континентах.
А прощаючись із паломниками та благословляючи їх на подальшу дорогу, митрополит обіцяв товаришувати усім молитвою і єднатися духовно:
— Я дуже дякую вам за те, що ви взяли на себе цей важкий труд і вирушили у паломництво, не зважаючи на аномальну спеку. Дякую вам за молитви, якими ви наближаєте мир і перемогу, якими ви огортаєте цілу нашу зболену від війни Україну. Я бачу, як вам важко йти; але я пишаюся вами і прошу вас і надалі жертвувати цей труд за навернення ворогів та за припинення цієї нелюдської війни. Не здавайтеся і прибігайте в усіх своїх потребах до нашої Небесної Матері, яка нас любить і не покине у наших бідах.
Також архієпископ Мечислав подякував священникам і черницям, які супроводжують паломників. І, традиційно, пригостив прочан смачненьким. Цього року це булочки, спечені на благодійній кухні при парафії Божого Милосердя, що у Львові, де працюють переселенці з Херсона.
А тим часом прочани мандрують далі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
