Милосердя Боже і людське

Багатьом із нас порівняно легко уявити собі Боже милосердя — те, наскільки Він любить нас і завжди готовий пробачити.

З іншого боку, людське милосердя здається нам складнішим, особливо коли йдеться про нашу власну практику милосердя.

Святий Цезарій з Арля, французький єпископ і проповідник V-VI століть, залишив нам свої проникливі роздуми про зв’язок божественного та людського милосерд.

Він починає їх, вказуючи на наше власне лицемірство у тому, як ми очікуємо Божого милосердя, відмовляючи при цьому у милосерді нашому ближньому:

«Як людина може вимагати для себе того, що вона відмовляється дати іншому? Якщо вона сподівається отримати будь-яку милість на небі, вона повинна давати милість на землі. Хіба не всі ми прагнемо отримати милосердя? Зробімо його нашим заступником нині, і воно визволить нас на тому світі. Так, на небі є милосердя, але дорога до нього вимощена нашими милосердними вчинками на землі. Як сказано у Святому Письмі: “Господи, Твоя милість на небі”».

Ці роздуми можуть завдати багатьом із нас певного болю, оскільки бути милосердним до інших не завжди легко.

Святий Цезарій продовжує свою проповідь, коментуючи зв’язок між людським і Божим милосердям:

«Що ми за люди? Коли Бог дає, ми хочемо отримати, але коли Він просить, ми відмовляємося давати. Пам’ятайте, це Христос сказав: голодував Я, і ви не дали Мені їсти. Коли бідні голодують, Христос теж голодує. Не нехтуйте покращенням нещасливого становища бідних, якщо ви хочете, щоби ваші власні гріхи були прощені вам. Христос голодує зараз, мої брати; це Він зволить терпіти голод і спрагу серед бідних. І те, що Він віддасть нам на небі завтра, є тим, що Він отримує сьогодні тут, на землі».

Тож давайте спробуємо бути милосерднішими у нашому повсякденному житті, наслідуючи ту милість, яку ми отримали від Бога.