Марта і Марія

Роздуми над Словом Божим на спомин свв. Марти, Марії і Лазаря

«Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!» (Лк 10, 41-42).

Ісус приходить в гості до Марти і Марії (з Євангелія від Йоана ми знаємо, що вони були сестрами Лазаря, і що їх Христос любив (див. Йн 11, 5)). Марта біжить на кухню, щоб як найкраще пригостити свого Гостя, а Марія, просто сідає біля ніг Ісуса і слухає Його (Лк 10, 39). Дивлячись на цю картину дуже легко зробити поспішний висновок, що Марта — працьовита, а Марія — ледаща. Такий стан речей непокоїть Марту і вона звертається до Ісуса, Котрий займає її сестру розмовою, з питанням, в якому відчутні нотки докору: «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла» (Лк 10, 40). Ісус відповідає несподівано:«Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!» (Лк 10, 41-42).

Ісус звертає нашу увагу на наше серце, тобто на те, хто є в центрі нашого серця. Марта запросила Ісуса до себе в хату, але не займалась Ним, не Він був центрі її уваги. В її серці було щось інше, можливо її власне бачення того, що потребує Ісус, але аж ніяк не реальний Ісус. Марія ж помістила в центрі своєї уваги Гостя: те, що Він бажає, було для неї найважливіше. В цьому і є різниця вартості вчинків Марти і Марії.

Наші мрії, бажання — навіть побожні бажання — можуть стати перешкодою для виконання волі Божої. В наслідок первородного гріха ми легко хибимо і, бажаючи зробити добро, легко псуємо те добре, що чинить Бог. А перешкода лише одна — моє ЕГО. Нам потрібно бути достатньо лише одного — спокійно прийняти волю Божу і виконувати її. Але для цього треба питати і слухати Ісуса на молитві, подібно як Марія. В нашому християнському житті ми постійно повинні питати: «Христе, що Ти хочеш, щоб я Тобі зробив?», а не мріяти: «як би було добре, коли б я зробив отак чи отак». Питаймо, отже Ісуса.

Ми можемо легко розрізнити, коли перестаємо чинити Божу волю, а виконуємо лише своє бачення волі Божої. Коли ми впадаємо в стан заклопотаності, внутрішнього хаосу і неспокою — це скоріш за все сталось тому, що чинимо лише свою волю. Людина ж, яка віддана волі Божій, може мати багато справ і турбот, але глибоко в серці у неї завжди зберігатиметься мир…