«Хочеш миру — готуй мир»: такою була тема панельної дискусії в межах Мітингу за дружбу між народами, що відбувається в Ріміні.
У дискусії взяв участь Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас, який згадував про початок повномасштабного російського вторгнення в Україну. Він наголосив на численних жестах солідарності, що дають надію на майбутнє, повідомляє Vatican News.
Вчинки доброти, які в умовах війни стають героїчними жестами, є плодом милосердної любові. Саме про них розповів архієпископ Вісвальдас Кульбокас, виступаючи 21 серпня 2024 року під час панельної дискусії в межах Мітингу за дружбу між народами, шо проводиться в Ріміні. Велика аудиторія через відеозв’язок слухала його розповідь, позначену драматичним контекстом —стражданнями людей на українських територіях.
Архієпископ Кульбокас згадав про великодушність однієї українки, яка завдяки допомозі багатьох знайомих привезла в країну допомоги на 60 мільйонів доларів. «Є також, — поділився він, — один чоловік, який не ідентифікує себе з жодною Церквою. Він розповів мені, як допоміг утекти 280 особам». Нунцій згадав про 800 чоловік, що були евакуйовані з Маріуполя завдяки рішучості протестантської громади. «Саме тому, — підкреслив ватиканський дипломат, — я покладаю надію на громадянське суспільство, яке приймає виклики близько до серця і має більше можливостей бути переконливим».
Розпізнати знаки
Саме громадянське суспільство, на думку Апостольського нунція, здатне завчасно усвідомити небезпеку певних ситуацій. «Були ознаки того, що щось не так. Навіть я недооцінював перебіг певних процесів. Життя вчить нас, що перед лицем величезних викликів також і зусилля мають бути величезними. І тут у мене складається враження, що різного роду інституції мають вроджені труднощі в тому, щоб зіграти на випередження. Люди більше, ніж інституції, спроможні відчути надзвичайність ситуації. Однак правдою є те, що війни не підпорядковуються жодним правилам; і саме тому інституції виявляються неприготованими», — зазначив архієпископ Кульбокас.
Не втрачати надію
Також під час круглого столу виступила Олександра Матвійчук — українська юристка, очільниця правозахисної організації «Центр громадянських свобод», яка стала лауреаткою Нобелівської премії миру у 2022 році. Олександра представила свідчення про насильство, яке твориться в Україні, й закликала спільноту бути сміливими, робити жести солідарності, що є вираженням людяності, яка не залишається байдужою до трагедії інших людей.
Зворушливими були розповіді Лалі Ліпартеліані та Анастасії Золотової — керівничок української громадської організації «Емаус», які брали участь в евакуації людей з інвалідністю. Обидві згадували пережите почуття відчуження, втрати самовизначення через війну, — але також і радикальність відповіді «так» Христові, сили, за які слід вхопитися, щоб не припиняти надіятися на завтра, яке буде мирним.