У суботу 24 серпня 2024 року в Греції, на невеликому острові Кітера, у віці 89 років помер професор Хрістос Яннарас — грецький православний філософ і теолог, релігієзнавець і політолог.
Цю новину повідомила Католицька інформаційна агенція за блогом Дайви Кучинскайте, опублікованим на РІСУ.
Яннарас навчався не лише на батьківщині, а й за кордоном, зокрема у Бонні та в Сорбонні в Парижі, де здобув ступінь доктора літератури та гуманітарних наук. Саме у столиці Франції наприкінці 1960‑х років він познайомився з російськими «білими» емігрантами і під їхнім впливом до кінця життя залишився палким русофілом, а в останні роки — шанувальником владіміра путіна. Яннарас вважав його «людиною провидіння» в росії і мріяв, щоб у Греції був такий же рішучий лідер.
Хрістос Яннарас народився 1935 року в Афінах. Вивчав православну теологію в місцевому університеті, а після згаданого навчання в Європі повернувся у Грецію і здобув ступінь ще доктора теології в Університеті Аристотеля в Салоніках.
Був запрошеним професором в університетах Парижа, Женеви, Лозанни й Криту; з 1982 по 2002 рік викладав філософію в Університеті соціальних і політичних наук Пантейон в Афінах. Належав до Асоціації еллінських авторів та Міжнародної академії гуманітарних наук у Брюсселі; був почесним доктором Белградського університету, православної семінарії св.Володимира в Нью-Йорку, Еллінського (Грецького) коледжу Святого Хреста в Брукліні, Нового Джорджіанського університету в Поті та Національного університету ім.Каподістрія в Афінах. У 2019 році Константинопольський патріарх Варфоломій надав йому титул Великого ритора Великої Святої Церкви Христової.
Готуючи докторську дисертацію в Парижі наприкінці 1960‑х років, Яннарас познайомився з російськими білоемігрантами. Це знайомство справило велике враження на молодого тоді грецького філософа, який уже добре знав західноєвропейську думку, але погано розбирався в російській духовності. Яннарас вбачав у росіянах справжній «народ-богоносець». Православна містична традиція, така відмінна від європейської раціональної стриманості думки, захопила молодого грека, який вважав інтелектуальний і моральний спадок Європи «вавилонською неволею».
Основні ідеї він запозичив у свого паризького друга, знавця творчості Федора Достоєвського, філософа і богослова Павла Євдокимова — який, своєю чергою, перебував під впливом філософа-містика Володимира Соловйова, з його ідеєю правічного жіночого начала в Богові, екуменічної єдності з месіанською роллю росії у світі. Після цього приблизно пів століття Яннарас проповідував любов до всього російського, особливу роль росії та ненависть до Заходу. Своєрідною кульмінацією стала його стаття 2008 року в афінській газеті «Kathimerini» про те, що путін є ідеальним політичним лідером, якого бракує Греції, щоб розправитися з місцевою опозицією, особливо олігархами, і підняти престиж країни.
Ні російсько-грузинська війна в 2008 році, ні анексія Криму росією в 2014 році, ні, зрештою, розв’язування Кремлем війни проти України за наказом путіна не змусили Яннараса засумніватися у своїх переконаннях, а тим більше розкаятися в своїх раніше висловлених думках.
фінансово.
Щиро дякуємо!
