Проповідь о. Миколи Мишовського на суботу ХХІ звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ).
Того часу Ісус розповів учням таку притчу: «Один чоловік, виїжджаючи далеко, покликав своїх слуг і передав їм своє майно; кому дав п’ять талантів, кому — два, кому — один, кожному згідно з його спроможністю, і виїхав. Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять; так само той, хто взяв два, заробив ще два. А той, хто одержав один, пішов, розкопав землю і сховав гроші свого пана. Через тривалий час приходить пан тих слуг і проводить розрахунки з ними. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: “Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я заробив додатково!” Сказав йому його пан: “Гаразд, слуго добрий і вірний! Над малими речами був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!” Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: “Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив додатково!” Сказав йому пан: “Гаразд, слуго добрий і вірний! Над малими речами був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!” Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: “Пане, знав я тебе, що ти сувора людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!” У відповідь його пан сказав йому: “Злий і лінивий слуго! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Треба тобі було віддати мої гроші торгівцям, і, повернувшись, я би взяв своє з відсотком. Тож заберіть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, хто не має, буде забране і те, що має. А непридатного слугу викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів!”»
Літургійні читання — тут.