Поки Він чекає

Роздуми над Словом Божим на вівторок XXV Звичайного тижня, рік ІІ

Того часу прийшли ж до Ісуса Його мати й брати, та не могли доступитися до Нього через натовп.
І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять ззовні, бажаючи побачити Тебе».
А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати — це ті, котрі Слово Боже слухають і виконують».

«Прийшли… та не могли доступитись»: в тексті оригіналу це звучить як «не могли зустрітися з Ним через натовп».

На перший погляд, видається досить дивним, як Матір і брати (себто родичі Ісуса) не могли підступитись. І взагалі — чому вони не в перших рядах, що стало на заваді? Слід зауважити й те, що вони були зовні, надворі, за межами будинку. Тими матір’ю і братами можемо виявитись і ми з тобою, якщо й досі стоїмо поза домом.

Поглянувши на паралельне місце синоптичного Євангелія (Мк 3, 31), дізнаємося, що до Ісуса вирядили когось, хто сповістив Йому про їхній візит. Про що це свідчить? Можливо про певний страх, боязнь того, що скажуть інші: адже всі давно вже перебували в домі з Ісусом та пильно вслухалися в Його Слово. Хоча, на мій погляд, можна було б якось протиснутись… але цього не було вчинено. Вони залишились чекати на своїх місцях. Перешкодою того «натовпу» для нас сьогодні може стати будь-що: кар’єра, сім’я, захоплення, мої амбіції, фрази-виправдання, брак часу. Але, як бачимо, Він Перший завітав у дім і чекає без жодних осуджень. Єдине на чому наголошує — щоб виконували Слово Боже. «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють» (Як 1, 22). «А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий» (Лк 12, 47).

Замало мені й тобі бути лише присутніми, а тим більше — перебувати поза домом, де присутній Ісус. Варто діяти, пробиватися крізь натовп щоби встигнути, не змарнувати тієї можливості… поки Він чекає.