Що робити? — запитувати Ісуса!

Роздуми над Божим Словом на суботу XXV Звичайного тижня, рік ІІ

Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, Він сказав до своїх учнів:  Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям». Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися Його спитати про це слово.

Лк 9, 43–45

Учні не зрозуміли, що мав на увазі Ісус, коли сказав, що має бути «виданий у руки людям» (Лк 9, 44). Таке «незрозуміння» трапляється в Євангелії не раз. Після того, як Господь нагодував 5-тисячний натовп, Марко каже, що учні «не розуміли чуда з хлібами» (Мк 6, 52). Коли Ісус застерігав їх від «фарисейської закваски», вони думали, що забули взяти з собою хліб (Мк 8, 14-16).

Як і апостоли, ми періодично стикаємося з ситуаціями, в яких не розуміємо, що каже чи робить Спаситель. Тому може приходити думка, що Він залишив нас наодинці з нашими проблемами. А це, своєю чергою, відчиняє двері для інших, більш небезпечних спокус, особливо для сумнівів у Божій любові. Чому так відбувається? Євангеліє дає чітку відповідь: «Вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися Його спитати про це слово» (Лк 9, 45).

Слово Боже не тільки висвітлює причини наших труднощів, а й підказує, що треба робити: запитувати Ісуса! Згадаймо апостола Петра. Його головна відмінність від Юди Іскаріота виявилась у тому, що Петро відверто запитує і навіть сперечається з Учителем. Про це свідчать такі фрагменти: «Заговорив до Нього Петро: ось ми покинули все й пішли слідом за Тобою» (Мк 10, 28), або «…взявши Його набік, почав Йому докоряти» (Мт 16, 22). Щирість і простота апостола розпочинали спасенний, хоч і не завжди приємний, діалог з Ісусом. Це, своєю чергою, зміцнювало їхні взаємини та будувало досвід довіри.

Тож, пам’ятаючи про це, будь щирим у молитві. Чесно відкрий Богу своє серце та чекай на Його відповідь. Імовірно, на думку спаде образ чи уривок із Писання. Можливо, Господь пошле мудру людину, або станеться подія, яка скерує тебе на правильний шлях. А може, сьогодні відповіді й не буде. У будь-якому разі, не переставай наближатися до Ісуса. Продовжуй читати Біблію, славити і любити Господа. Це не Його правила — мовчати вічно.

У той час учні не розуміли, чому Ісус повинен був померти. Але у світлі Воскресіння це прояснилося. Тому, як улюблений учень, довіряй Господу і вір, що Він обов’язково все тобі пояснить, коли настане час.

«Ісусе, довіряю Тобі».

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Дивіться YouTube-канал журналу «Слово між нами»