Проповідь о. Миколи Мишовського на понеділок ХХІV звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ).
«Того часу, коли Ісус закінчив промовляти усі свої слова до вух народу, то увійшов у Капернаум. Слуга одного сотника, який був дорогим для нього, занедужав і був при смерті. Коли сотник почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і вирятував його слугу. Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: «Він достойний того, щоб Ти йому це зробив, бо любить наш народ і синагогу нам збудував». Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав друзів, щоб сказали Йому : «Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах; тому я сам не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга. Адже і я людина підвладна, і воїнів маю під собою; кажу одному: “Іди”, — і він іде, а іншому: “Прийди”, — і він приходить, а слузі своєму: „Зроби це”, — і він робить». Почувши це, Ісус здивувався йому, і, обернувшись до натовпу, який йшов за Ним, промовив: «Кажу вам: навіть в Ізрáїлі Я не знайшов такої віри!». Коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим».
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
