Під час сповіді у нас може виникнути спокуса механічно повторити знайомі дії, щоб якомога швидше «здихатися» обов’язку і вийти з конфесіоналу.
Сповідь — це прекрасне Таїнство, яке примиряє нас з Богом і Церквою. Проте ми не завжди помічаємо цю красу, і тому потребуємо підбадьорення.
Святий Франциск Сальський у своєму «Вступі до побожного життя» закликає: «Дій сміливо у дусі смирення… Я благаю тебе, не турбуйся і нічого не лякайся».
Далі він пояснює, як ми очищуємося від гріхів, коли приносимо їх у конфесіонал:
«Скорпіон, який жалить нас, отруйний, але коли його отрута очищена, це найкращий засіб від його укусу; гріх ганебний, коли ми його чинимо, та упокорений покаянням і сповіддю, він стає спасенним і почесним».
Коли ми приносимо всі свої гріхи у конфесіонал, ми можемо відчути особливу радість:
«Якщо ми справді смиренні, моя дочко, наші гріхи будуть нам безмежно неприємні, тому що вони ображають Бога; але нам буде приємно і радісно визнавати їх, тому що, роблячи так, ми вшановуємо Бога; і завжди є певне заспокоєння у тому, щоб розповісти лікареві про всі подробиці нашого болю».
Святий Франциск Сальський пропонує таку медитацію перед сповіддю:
«Коли ти приходиш до свого духівника, уяви себе на Голгофі, біля ніг розп’ятого Спасителя, чия Дорогоцінна Кров стікає, щоб очистити тебе від усіх твоїх гріхів. Хоча це не Його справжня Кров, але це заслуга тієї пролитої Крові, якою окроплені всі Його каяники, коли вони стають навколішки у сповіді. Переконайся, що ти повністю відкриваєш своє серце і відкидаєш свої гріхи, сповідаючись у них, бо мірою того, як ти їх позбуваєшся, дорогоцінні заслуги Страстей Христових входять у тебе і наповнюють тебе благодатями».
Добра новина полягає в тому, що чим більше ми відкриваємо своє серце у сповіді, тим більше благодаті відчуваємо, отримуючи розрішення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
