Як я ставлюся до «акційної пропозиції спасіння»?

Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХVIІІ звичайного тижня, рік ІІ

Чи поїхав би я на інший кінець світу, якби знав, що там і тільки там є Слово Живого Бога? Чи може я вже надто звик до тієї «акційної пропозиції спасіння», яка зараз діє?

До цього дару ми звикли, хоча що у світі може бути ціннішим ніж спасіння власної душі? В Церкві Христовій стільки спасіння та життя вічного, що це вже буденність. Чи я особисто  не сприймаю часом спасіння як даність та свою приватну власність, яка тихенько лежить у моїй кишені? Ходжу до Церкви, до сповіді, причастя і вже потихеньку думаю якого розміру мені потрібен німб? Якщо так дійсно є — ризикую на суді Господньому бути засудженим “царицею Півдня”: тими людьми, які не сприймають Слово Боже як буденність, які заради Слова здатні на жертви, аби тільки почути Його.

Чи я розумію справжню вартість того, що чую в Церкві та спокійно відкриваю вдома? Якою є моя постава? Чи я є серед тих, хто від Христа вимагає чудес, випробовує Його, хто не вірить Його Слову, для кого недостатньо лише прочитати? Чи все ж таки я — це “цариця Півдня”, яка йде на жертви заради Слова та гідно шанує Його? Бачимо також, що Бог віддасть людям з поставою цариці Півдня владу судити та засуджувати. Ніневітяни покаялись та змінили Божий вирок. Людське покаяння здатне змінити волю Бога, а у купі з гідним ставленням до Його Слова не тільки дозволить пройти крізь небесні брами, а й наділить нас владою від Бога судити інших, бути Божим інструментом.