«Героїзм — це не готовність померти. Це готовність жити. Це любов до життя, і ця любов всеосяжна: до рідної землі, Батьківщини, рідних і близьких, до дітей, побратимів, природи, тварин», — каже історикиня Олена Джеджора.
З початком повномасштабного вторгнення в університеті зародився волонтерський проєкт «Малі історії Великої війни». Протягом майже трьох років команда УКУ збирає історії людей, яких зачепила і змінила війна. Зараз є уже близько 300 записаних відеоінтервʼю.
Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшла книжка «У сутінках перед світанком: історії непохитних». У ній зібрано 18 історій волонтерів, лікарів, священнослужителів, митців, бізнесменів, письменників і студентів. Історії тих, хто втратив дім, роботу, рідних… Попри страшні потрясіння, ці люди знайшли спосіб як рухатися далі, допомагати іншим та наближати нашу перемогу. Кожне інтерв’ю супроводжується QR-кодом, за яким читач може також переглянути відео зі співрозмовником.
«Це історії звичайних людей, тому вони промовляють більше, ніж політичні огляди чи соціологічні дослідження військових аналітиків зі спробами когось у чомусь переконати. Проєкт “Малі історії Великої війни” — про правильне розставлення наголосів. Через ці історії видно, яке мале насправді велике. А те, що зазвичай називають великим, — достатньо мізерне. І це для нас було дуже важливо», — наголосила викладачка УКУ, історикиня Олена Джеджора, одна з редакторів-упорядників книжки та співзасновниця проєкту.
Пані Олена підкреслила, що це історії про героїзм: «Тільки героїзм — це не про готовність померти, це щось значно-значно більше. Це готовність жити. Якщо говорити про секрет нашої стійкості, то, на мою думку, він у тому, що ми вміємо любити».
Головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Марʼяна Савка: «Ця книжка дуже людяна. Мені б хотілося, щоб люди її читали іншими мовами, бо вона дає змогу дізнатися багато важливого про українців. Ці неймовірні історії про те, що сталося у період після 24 лютого 2022 року, можуть багато пояснити про нас: чому ми тримаємося досі й на чому ми тримаємося. Тут, власне, про силу духу, людяність».
Ідея створення проєкту належить віцепрезидентові УКУ о.Богданові Праху. Саме він на початку вторгнення запропонував команді відділу інформації УКУ записувати історії російсько-української війни, не чекаючи на її завершення.
«Як історик, я досліджував архівні матеріали про події 40‑х — початку 50‑х років ХХ століття. Коли я хотів зрозуміти позицію тих людей, що їх мотивувало, — то побачив, що задокументовано лише 10‑15% свідчень, а все інше люди забрали з собою в могилу. І все — їхня історія пропала! В архівах дуже часто були спогади з далекої відстані: через 20‑30 років після певної події. Там уже було багато фантазії, неправди. Тому для мене дуже важливим було ловити історії людей цієї війни у момент, коли все відбувається. Тож цей проєкт для майбутніх істориків матиме величезну цінність», — розповів під час презентації о.Богдан.
Керівниця відділу інформації та маркетингу УКУ Вероніка Саврук відгукнулася на ідею о.Богдана. Вона пригадала перші матеріали, які записували автори проєкту. Тоді її дуже вразила історія з Унівського монастиря, коли настоятель, о.Макарій Дудка, розповідав, як люди з села зносили останнє, для переселенців. Важкий і важливий етап у роботі над проєктом був, коли на війні загинув випускник УКУ Артемій Димид. Тоді команда познайомилася з його найближчими друзями, які приїхали на похорон і погодились дати інтервʼю.
«Таких історій в нас багато — орієнтовно понад 270. Багато з них — у роботі. Бракує часу і рук, щоб їх усі обробити, опублікувати, розшифрувати. Це колосальна робота багатьох-багатьох людей, які долучаються на волонтерських засадах. Ми це робимо зазвичай по ночах або на вихідних, бо хочемо зафіксувати цю війну», —наголосила Вероніка і закликала всіх охочих допомогти з роботою над новими історіями.
Більшість інтервʼю знімав на камеру журналіст відділу інформації УКУ Петро Дідула. Він наголосив, що «Малі історії» створювали непрофесіонали. Це скоріше робота аматорів — і в цьому цінність проєкту.
«Ми цією непрофесійністю, по суті, знаходимо якесь своє дуже специфічне місце у просторі фіксації живої історії війни. Ці розмови були формою пошуку нових інтуїцій, нових питань, які, мені здається, щоразу давали якісь нові плоди», — зазначив він.
Син Петра — Павло Дідула, випускник УКУ, військовослужбовець. Він теж став героєм «Малих історій Великої війни». Павло й сам записує історії побратимів у дружніх розмовах під час ротацій. У його доробку уже близько 40 інтервʼю для проєкту.
Співвласниця львівського підприємства «Домашня пекарня “Кримська перепічка”» та голова ГО «Кримська хвиля» Оксана Новікова вимушено перебралася з Криму до Львова 2014 року, коли туди зайшли російські війська. Рідний півострів довелося покидати через блокпости. Вона оселилась у Львові і почала усе з початку. Жінка зазначила, що завжди знала, що велика війна буде і вона не закінчиться за два-три тижні. У травні 2022 року Оксана Новікова дала інтервʼю для проєкту.
«Це були дуже насичені дні. Ми у пекарні багато всього робили. Кожен був на адреналіні. Зараз я дивлюся на те інтервʼю і бачу, як усе змінилося. Певні деталі я вже забула. Тому важливо все документувати».
Військовий Віктор-Микола Гаврилюк, побратим полеглих на війні Артемія Димида та Дмитра Пащука, подякував за проєкт, адже ніхто не розкаже історію людини краще, ніж вона сама.
Харківʼянка, титарка (церковна староста) Свято-Дмитрівського храму УГКЦ у м.Харкові, літературознавиця Ольга Резніченко — також героїня проєкту. Від 2014 року, з початку війни, вона активно допомагає як військовим, так і цивільним на Сході України.
«Кожна з історій — різна, але вони мають дещо спільне. Вони показують, що в найкритичніші моменти ми можемо обʼєднатися, відчути один одного і стати як одна родина. У такі миті в мене абсолютно немає сумнівів: ми нікому не віддамо Харків, не програємо, — підкреслила Ольга. — Тому нам потрібно сьогодні зберігати ці свідчення, щоби памʼятати, коли ми були найсильнішими, і постійно до них повертатися, щоби ще раз пережити цей стан унікальної єдності і любові одне до одного».
Серед найближчих планів команди проєкту — створення дослідницької архівної платформи «Малі історії Великої війни», де будуть зібрані всі інтервʼю у текстовому та відеоформаті. Мета — збір і популяризація свідчень, а також збереження документів усної історії сьогодення, з якими зможуть працювати дослідники. Збирання, збереження і поширення свідчень про цю війну — це завдання, якнайповніше відповідне покликанню академічної університетської та християнської спільноти, переконані творці проєкту.
Департамент інформації УКУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
