Святий Діонісій, єпископ, і сподвижники, мученики

Римо-катол.: 9 жовтня (довільний спомин)

Колись давно, ще коли Париж звався Лютецією, до нього прийшли троє християн із проповіддю Доброї Новини, а їм відрубали голови на одному з тамтешніх пагорбів. Відтоді став той пагорб зватися Горою Мучеників — Мон(т) март(и)р.

Звали їх Діонісій, Рустик і Елевтерій. Про їхнє мучеництво збереглася писемна згадка, датована 600-м роком. Саме ж мучеництво сталося ще у ІІІ ст. Згадує про цих мучеників і св. Григорій Турський (VІ ст.).

Діонісій був єпископом, Рустик — пресвітером, Елевтерій — дияконом. Їх усіх, під проводом єпископа Діонісія, відправив на місію до Галлії папа Фабіан приблизно 250 року. Пройшли вони германські землі на Іспанію, а потім оселилися в Лютеції — поселенні кельтського племені паризіїв. Там вони стали проповідувати Євангеліє, і вочевидь дуже вдало, оскільки їхнього покарання зажадали кельтські священнослужителі.

А покарання християнських проповідників відбулося так. Язичницькі священики подалися до римського губернатора тієї місцевості — бо ж римляни підкорили собі укріплене поселення кельтів на Сені, а відповідно, приєднали до імперії території племені. Римські правителі були язичниками, а справа охорони «ісконно римських» земель, приєднаних до імперії, була для них надзвичайно важлива, і всіляка проповідь, що противилася римським богам, була апріорі гідна засудження.
Християни, звісно, відмовилися перейти до визнавання інших богів. Християни, ті, що справжні, зазвичай дуже дивні люди: не приймають поклоніння місцевим богам, хоча й живуть у дуже різних краях із дуже різними… скажемо так, ментальностями. За відмову «стати нормальними і бути, як усі», і за наполегливу проповідь якогось Єдиного Бога, який не захищав інтереси держави, їх велено було стратити. Це сталося між 250 і 258-м роками.

На місці їхньої страти уже в V ст. побудували церковцю; пізніше там постало абатство, що прийняло ім’я св. Діонісія (Сен-Дені). Там потім ховали всіх королів Франції. Святий Діонісій став покровителем не тільки Парижа, а й усієї Французької держави.

Побожна легенда каже, що коли голова св.Діонісія, стята мечем, упала на землю, то його тіло підвелося і взяло цю голову в руки. Пройшовши таким чином крізь чималенький тлум, який зібрався подивитися на страту християн, єпископ віддав свою голову одній побожній жінці на ім’я Катулла, яка радо сховала цю реліквію у власному домі. Інший варіант легенди каже, що він пройшов зі своєю головою в руках до храму, де нарешті впав, а Катулла поховала його тіло.

Попри те, що легенда має «свідків, які все бачили», вона залишається легендою; зате Сен-Дені нерідко зображається у такому впізнаваному вигляді — з власною відрубаною головою в руках. До речі, саме з огляду на цю легенду та відповідні зображення, св.Діонісій вважається покровителем тих, хто страждає від болів у голові, та заступником від мігрені. Святий Діонісій входив у число т.зв. «Чотирнадцятьох святих помічників» — групи святих, особливим чином вшановуваних як заступники з часів Чорної чуми XIV ст. Після останньої реформи літургійного календаря саме поняття Чотирнадцяти заступників відійшло у небуття, але впродовж довгого часу Європа знала їх добре і близько.

До загальноцерковного літургійного календаря спомин св.Діонісія впровадив 1568 року папа Пій V.