Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХХХІ звичайного тижня, рік ІІ
І похвалив пан нечесного управителя, бо той мудро вчинив. Адже сини цього світу мудріші від синів світла у своєму роді.
Це Євангеліє абсолютно нестравне, якщо розуміти його буквально. Останні слова викликають бунт і нерозуміння. «І похвалив пан нечесного управителя». Чому пан хвалить нечесного управителя? Він же розтрачував панське майно! Мали б радіти боржники, а не пан..? Нелогічно.
Важливо пам’ятати, що Ісус у своїх притчах завжди говорить про Бога, про Боже Царство. Отож зробимо припущення, що багатий чоловік це Бог. Хто тоді управитель? Може Церква?
Чи не ображаємо ми Церкву: адже про управителя було сказано, що він розтрачував майно господаря? Але якщо подивитися з точки зору «праведної економності», наприклад, на Євхаристію, то чи не видається вам, що давати Тіло Христове грішним людям, знаючи, що більшість з них просто не заморочується думками, що це найбільша святиня і приймають хлібець автоматично (звично схиляються, роблять поважний вираз обличчя, але все одно не усвідомлюють, що це…), є розтратою? Навіщо в Таїнстві Сповіді знову і знову розтрачувати Боже Милосердя, прощаючи гріхи людині, яка знову згрішить таким самим гріхом ще того ж самого дня? Це також розтрата.
Отож Церква — це управитель, який розтрачує панське (Боже) майно. І щоб отримати прощення пана, управитель розтрачує ще більше: милосердя, Божу святиню, дари — і цим слідує за Богом. Адже сам Бог вклав у кожного нікчемного грішника неймовірний потенціал Божих дарів, талантів, більшість із яких людина так і не розкриє, не розвине, не реалізує в Божому ключі… Чи Бог у цьому не марнотратний?
А чи не звикли ми засуджувати марнотратство в принципі? Хвалити чесноти помірності, поміркованості, економності… Чи не говоримо ми: «моя зарплата не гумова», «знай межу/міру», «не будь марнотратним». Мені не йдеться зараз про бездумне використання ресурсів: я говорю про позицію людини, яка сама себе дуже обмежила. Все в нашому житті кричить про нашу обмеженість і закликає до майже скупості в усьому. Також і в емоціях, почуттях, щедрості, довірі до Бога. Натомість не так роблять Бог і Церква. Як і ті люди, котрі, безоглядно слідуючи за Богом, врешті приходили до напрочуд марнотратного моменту: «Продай усе, що маєш, і йди за Мною».