Розділення і відділення

Роздуми над Словом Божим на спомин Усіх померлих вірних

У сьогоднішньому Слові Божому йдеться про вагомий момент Божої ідеї щодо людства. Ісус Христос, Син Божий, Син Чоловічий, приходить у славі, щоб відділити з народу людей праведних і людей невіруючих. Саме Він має цю владу, бо ніхто не приходить до Отця Небесного інакше, як через Христа Ісуса (див. Йн 14, 6).

Пригадаймо притчу про добре зерно, яке посіяв Господар, і кукіль, що його вночі висадив нечистий. Господь наказав залишити все зерно на полі аж до часу жнив, щоб не зачепити плодів пшениці, якщо виполювати кукіль. Нещодавно я відкрила для себе, що насіння цього бур’яну отруйне. Його улюблене місце поширення — поля хліба (злакових). Притча спонукає до роздумів про те, що нечистий від самого початку прагне отруїти найсвятіше у житті кожної людини — хліб. А точніше: Євхаристійний Хліб — Пресвяте Тіло Ісуса Христа.

Протягом життя основною тактикою диявола є розділяти. Він максимально спрямовує зусилля на дедалі більший розкол Церкви, розділення спільноти й розділення стосунків між людьми. На відміну від нього, тактикою Бога є боротьба за життя людини — об’єднання у спільноту, об’єднання людей навколо Євхаристії (Ісуса). Але, як чуємо з читання Біблії, Бог не завжди буде терплячий: кінець світу характеризується тим, що останнім, хто розділятиме, буде Христос. І від цього відділення залежатиме УСЕ.

Інше значення, яке має слово «відділяти», — виокремлювати, виділяти. Відділений у Божому розумінні — це вибраний. Вибраний для місії, для святості.

«І зберуться перед Ним усі на­роди, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів» (Мт 25, 32). Ісуса часто порівнюють із добрим Пастирем. Про овець теж багато сказано в Біблії. А хто ж такі «козли»? В одному з розділів у книзі Левіт так говориться про жертву, яка має належати Богові: «Коли ж жертва його на всепалення з дрібного скоту, чи то з овець, чи з кіз, то нехай принесе самця (козла) без вади…» (Лев 1, 10). Отже, якщо жертва, яка має належати Богові, не віддається Йому, то вона потрапляє в жертву дияволові. Якщо сьогодні я маю принести в жертву свій час, щоб подбати про недужого, а не приношу його, то цей час здобуває нечисть. І так щодо кожного покликання і жертви, до якої нас кличе Бог.

«Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зро­били Мені» (Мт 25, 40). Мабуть, одним із ключових слів усього уривку є слово ἐλάχιστος — «найменший». Цей прикметник використовує форму найбільшого ступеня порівняння, тобто ще меншого (ніж той, про кого говорить Ісус в уривку), не існує на світі. Це ті люди, з якими не рахується світ, які найменш впливові, найменш важливі в очах інших людей, а найвагоміші для Бога. Щобільше: вони і є наріжними каменями для визначення того, яке твоє серце насправді.