Проповідь о. Павла Шендери на четвер ХХХІ звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ).
«Того часу наближалися до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: “Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? І, знайшовши, кладе на свої плечі, радіючи, і, прийшовши в дім, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: “Радійте разом зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася”. Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає дому, шукаючи пильно, доки не знайде? А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: “Радійте разом зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася”. Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається”».
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
