Який мій духовний фундамент?

Роздуми над Божим Словом на четвер І тижня Адвенту

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! — увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, який на небесах.
Отже, кожний, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, буде подібний до чоловіка розумного, який збудував свій дім на скелі; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри, й обрушилися на той дім, та він не впав, бо був заснований на скелі.
А кожний, хто слухає ці Мої слова, та не виконує їх, буде подібний до чоловіка нерозумного, який збудував свій дім на піску; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри й обрушилися на той дім, і він упав; і великим було падіння його».

Мт 7, 21. 24-27

 Фундамент — це той елемент будівлі, якого не бачить людське око, проте він надзвичайно важливий для стійкості будівлі. Те саме і з нашим духовним життям. Основу нашої побожності можна легко приховати від очей інших; проте коли прийде випробування, стане ясно, ким ми були насправді. Фундамент нашого духовного життя — це мої справжні стосунки з Ісусом. Чи є в мені любов до Нього, чи я просто хочу Його використати? Назовні ці взаємини не завжди видно…

Час запитати себе, чи не використовую я когось у своєму житті? Часом про це свідчить нарікання на когось, наші жалі й розчарування — все це сигнали про те, що щось у наших стосунках було неправильне: або мої власні очікування щодо людини були завищені, або людина від мене чекала того, чого я в принципі дати їй не міг. Наприклад — у дружбі. З Господом інакше: ми можемо мати жаль до Господа лише за однієї умови — коли маємо невідповідні очікування щодо Нього. Отож час зазирнути до свого серця.