Проповідь о. Миколи Мишовського на свято св. Стефана, першомученика (РКЦ).
«Тими днями Стефан, сповнений благодаттю і силою, здійснював у народі великі знамення й чудеса. Та піднялися деякі зі синагоги, що називалася лібертинською, а також з киринейської та олександрійської, і ті, хто з Килікії й Азії, — і сперечалися зі Стефаном, але не могли протистояти мудрості й Духові, яким він говорив. Коли вони це слухали, гнів роздирав їхні серця і скреготали на нього зубами. Але Стефан, сповнений Святого Духа, поглянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв праворуч Бога, і сказав: «Ось я бачу відкриті небеса й Сина Людського, який стоїть праворуч Бога!» Голосно закричавши й затуливши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього. І, вивівши за місто, вони почали побивати його камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом. І побивали камінням Стефана, а він закликав і казав: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» Ставши на коліна, він скрикнув голосно: «Господи, не порахуй їм цього гріха!» І, промовивши це, він упокоївся».
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
