У світі, охопленому тривогою та депресивністю, у нас може виникнути спокуса думати, що ми самотні і нас ніхто не любить. Нам може здаватися, що нас переслідують невдачі, а Бога все не видно.
Проте, якщо ми зробимо крок назад і старанно дослідимо своє життя, то побачимо численні дари, які Бог уже дав нам.
Святий Франциск Сальський рекомендує цю практику у своєму «Вступі до побожного життя», заохочуючи читача зосереджуватися на Божих ласках:
«Якщо, як каже Ангельський Доктор, справжній шлях до Божої любові полягає у ретельному розгляді всіх Його даних нам благ, то чим краще ми це усвідомлюватимемо, тим більше Його любитимемо; і оскільки індивідуальні подарунки приємніші, ніж спільні, саме на них слід зважати більше».
Далі він пояснює, що коли ми міркуємо про свої гріхи і нещастя, то маємо на противагу згадувати і про все добре у нашому житті:
«Правду кажучи, ніщо не упокорює нас перед Божим милосердям більше, ніж безліч Його дарів нам; так само, як ніщо так не упокорює нас перед Його справедливістю, як безліч наших переступів. Погляньмо на те, що Він зробив для нас, і що ми зробили всупереч Його Волі; і коли ми детально розглядатимемо наші гріхи, давайте так само розглянемо і Його милість».
Головне — пам’ятати, що все хороше у нашому житті походить від Бога:
«Не бійся: свідомий усього, що Він дав тобі, ти не надиматимешся понад міру, доки постійно пам’ятатимеш, що все добре у тобі — не твоє».
Бог — люблячий Отець, який дає своїм дітям добрі дари. Бог — джерело всіх благодатей і добра, що є у нашому житті. Це добра новина, адже це означає, що ми — люблені і ніколи не самотні, ми постійно перебуваємо в Божих обіймах.
Іноді нам просто потрібно зробити крок назад і звернути увагу на все добре, дозволивши Богові обійняти нас.