Рита Кашійська, спомин якої Церква відзначає 22 травня, є однією з відомих святих помічників у безнадійних справах. Вона навчає нас надії — чесноти, якої так відчайдушно потребує наш світ, особливо у цей Ювілейний рік надії.
Рита з дитинства мріяла про богопосвячене життя. Але тривалий час ця мрія здавалася абсолютно нездійсненною. Риті довелося здолати численні перешкоди і прожити довгі роки у непростому шлюбі, перш ніж вступити у монастир.
Батьки Рити примусили її вийти заміж за суворого і жорстокого чоловіка. За роки шлюбу він поступово ставав лагіднішим і добрішим, але врешті-решт був убитий у ході тривалої ворожнечі з іншою умбрійською родиною.
Після смерті чоловіка Рита почала палко молитися за своїх двох синів, щоби вони не пішли слідами батька. Та вони ставали все більш схожими на нього і жадали кривавої помсти за вбивство батька, хай би як вона не намагалася їх зупинити.
У розпачі Рита почала просити Бога забрати її синів, перш ніж вони погублять свої душі смертним гріхом убивства. Її молитви були почуті: обидва її сини заразилися чумою і померли.
Рита, тепер бездітна вдова, спробувала втілити свою давню мрію і піти у монастир. Але там їй поставили умову: її приймуть у монастир тільки якщо Рита знайде спосіб припинити ворожнечу між родинами.
Попросивши про допомогу святих Йоана Хрестителя, Августина Гіппонського і Миколая з Толентино, Рита взялася за справу. Вона ходила від дому до дому і просила членів ворогуючих родин помиритися, незважаючи на насмішки і зневагу. У той час Італією ширилася бубонна чума, і коли Бернардо Манчіні, голова однієї з родин, захворів, він оголосив, що припиняє ворожнечу.
Подолавши стільки «нездоланних» проблем, 36-річна Рита нарешті стала монахинею, як мріяла з дитинства.
Надія для нашого світу
Рита Кашійська у різні моменти свого життя була дружиною, матір’ю, вдовою і монахинею. Та її серце завжди прагнуло Бога. Її наполегливість у відповіді на Його заклики, її надія та довіра до Бога попри всі невдачі, з якими вона стикалася, є потужним свідченням надії.
Ми живемо у світі, де надію буває важко відшукати. Люди впадають у смуток та відчай через кризи в усіх сферах: економічній, військовій, екологічній, соціальній.
Однак свята Рита нагадує нам, що Бог щодня творить чудеса. Архангел Гавриїл запевнив Богоматір, що у Бога немає нічого неможливого, і сьогодні його послання таке ж правдиве, як і тоді.
Сила християнської надії
Плекаючи надію на Бога і Його Царство, ми бадьоримося і проганяємо страх і горе. Катехизм чудово описує, як надія змінює наш світогляд:
«Чеснота надії відповідає прагненню щастя, вміщеному Богом у серці кожної людини; вона висловлює сподівання, які надихають діяння людей; вона їх очищує, щоб спрямувати до Царства Небесного; вона захищає від зневіри; підтримує в усякій самотності; відкриває серце в очікуванні вічного щастя. Порив надії захищає від самолюбства і веде до щастя любові» (ККЦ, 1818).
Наш Бог — це Бог, який робить неможливе реальним. Він творить чудеса невпинно. Історія святої Рити показує, як Бог може оживити приспану мрію, яка десятиліттями здавалася мертвою.
У день спомину святої Рити подумайте про невирішені проблеми у вашому житті. Пожертвуйте Господові свої «неможливо», просячи святу Риту молитися за вас. А потім дозвольте Богові діяти, зачудовано дивлячись, як «тим, які люблять Бога, — покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро» (Рим 8, 28).
фінансово.
Щиро дякуємо!
