В одній із неопублікованих проповідей, нещодавно зібраних в одному виданні, Бенедикт XVI ділиться роздумами про священницьку місію всіх охрещених, які завдяки Божій любові в Ісусі Христі покликані наближатися до Його образу і подоби.
На полицях книгарень з’явилася книжка «Господь тримає нас за руку. Неопубліковані проповіді 2005-2007. Різдвяний піст, Великий піст, Великдень». У цьому виданні зібрано проповіді папи Бенедикта XVI, які він виголосив під час свого понтифікату в Апостольському палаці Ватикану та в період перебування в монастирі «Mater Ecclesiae». Опубліковані вперше італійською мовою у Видавництві Ватикану, проповіді вже перекладені кількома мовами та були цьогоріч представлені на Туринському міжнародному книжковому ярмарку, пише Vatican News.
Подаємо підсумок однієї з проповідей, яку опублікував «L’Ossrvatore Romano» під назвою «Наше царське священство».
Істотні наслідки Таїнства хрещення
Описуючи царське священство всіх охрещених (пор. Вих 19,6; 1 Пт 2,9), Бенедикт XVI вказує на дві важливі аспекти Святого Таїнства Хрещення. По‑перше, Хрещення — це не тільки індивідуальна реальність, яка охоплює змиття первородного гріха і дар освячувальної благодаті; воно також поміщає людину в новий контекст, утворюючи нові взаємини з іншими, де особа вже не є самотньою. «Охреститися — це увійти у велику спільноту Божого люду, в “царство священників”; у цю спільноту, яка виходить поза межі часу й місця і справді є Божою сім’єю: це увійти у спільність Божих дітей», — зазначає він.
Прийнявши хрещення, ми перебуваємо у незмірній спільності, яка виходить за межі народів і в якій кожен охрещений стає моїм братом чи сестрою, і таким чином перебуваємо у справжній Божій родині. «Це включає мою відкритість на всю повноту Церкви, внутрішню католицькість, і те, що я живу не для себе, а в цій великій спільноті. Я би сказав, що змиття первородного гріха і освячувальна Божа благодать означають саме це: що я звільняюся від замкненості в собі і що Бог вводить мене в це велике сопричастя», — зауважує проповідник.
По-друге, якщо внаслідок хрещення людина отримує «царське священство», то це означає, що священник і кожен християнин «не існує сам для себе, а завжди для інших, на служінні іншим». Бенедикт XVI навів приклад Ізраїлю, який існував, щоб бути маяком для інших народів, місцем Божої присутності у світі, з якого можна було побачити і почати пізнавати, що там перебуває Бог. Схожим чином Церква створена не для себе самої, але «як Божа присутність, яка дає світло іншим». «І те, що стосується Церкви як такої, стосується і кожного з нас. Я не є християнином просто для себе, бо бути християнином значить служити іншим, щоб від мене йшло якесь світло, аби Бог був пізнаний у світі й був у ньому присутній», — наголошує він.
Звіщати Бога у світі
Пояснюючи священницький вимір хрещення, Бенедикт XVI вказує, що ,згідно з класичним визначенням, священство призначене для проповіді, звіщення і для богопоклоніння. «Справді, бути священником — а всі ми, як охрещені, є священниками — означає, що ми повинні передусім нести знання про Бога у світ, це вкрай необхідно; а щоб нести знання про Бога, ми самі повинні знати Бога — того Бога, який явив нам своє обличчя у Христі. Отже, це основоположне доручення християнина: пізнавати Ісуса Христа щораз більше, пізнавати Бога дедалі більше, пізнавати голос Господа сьогодні, щоб бути здатним слідувати за Ним, щоб бути спроможними зробити Його знаним для інших», — підкреслює папа.
Бенедикт XVI навів притчу св.Августина про батька, який страждав на сонну хворобу, і великою небезпекою було те, що, одного разу впавши в сон, він більше не прокинеться. Тому його син повинен будити свого батька, щоб той постійно повертався до життя. «І це те, що повинен робити священник, а отже, і кожен християнин: не залишатися в сонній хворобі стосовно Бога. У цьому полягає велика небезпека сьогодення, що внаслідок сонної хвороби щодо Бога люди забувають про Бога, і таким чином людство себе губить», — наголошує папа Бенедикт XVI, пояснюючи вимір звіщення, який впливає зі священницького служіння християнина.
Преображення в любові
Іншим завданням священника є культ Бога. «Людство завжди відчувало, що ми в боргу перед Богом; що ми повинні намагатися відповідати Богові, дякувати за Його доброту, — і так зродилось богопоклоніння. Пастухи приносили Богові ягнят як щось найдорожче, хлібороби — пшеницю й вино, і так далі», — нагадує 265‑й Наступник апостола Петра. Однак ізраїльський народ дедалі краще розумів, що це не та відповідь, на яку очікує Бог (пор. Пс 49,13).
Папа Бенедикт вказує на різні висловлювання пророків Старого Завіту, виокремлюючи чотири ключові слова, що представляють суть богопоклоніння: знання, послух, вірність, милосердя, — які перемінюють людину, щоб вона сама ставала жертвою і прославленням Бога.
«Знання — це як основа: якщо ми не знаємо Бога, якщо ми сплячі стосовно Бога, то нічого не реалізується; тому перший пункт — прокинутися, щоб постати перед Богом, побачити, бути уважним до Його присутності. І від цього, так би мовити — від розуму, поклоніння трансформується і спрямовується до серця, до волі, щоби стати послухом, — зауважує Бенедикт XVI.Послух не є чимось зовнішнім, але вказує на те, що ми дозволяємо себе преображати згідно з Божою волею, що є нашим справжнім покликанням. А відтак вірність, постійність: не лише мить ентузіазму, але смиренне, день за днем, тривання вірності у преображенні в Бозі. І, врешті, милосердя — як любов, яка є наслідуванням Божої сутності». Папа зауважує, що істинною жертвою є насправді жива людина. «За однією з теорій, жертва — це знищення; але те, що подобається Богові, — це не знищення, а перетворення нашої волі, нашого буття згідно з Божою волею; і, живучи так, ми щоразу більше стаємо образом і подобою Божою».
Відтак Бенедикт XVI підводить до центральної тези, згідно з якою справжнє переображення світу відбувається в жертві Христа, тому що «Він перетворив смерть на акт любові» й так відкрив шлях до Бога. Завдяки Таїнству Євхаристії, яке є входженням в акт Христової любові, ми беремо участь у «перевтіленні світу і нас самих».
На завершення проповідник закликає християн дедалі більше ставати справжніми людьми Божими, переображуючись та оновлюючись у Христі. «Молімося, щоб Господь знову здійснив між нами таїнство переображення і переобразив нас, щоб ми були справді новозавітними священниками і справжньою прославою Бога, як живі люди, сформовані згідно з Його волею», — закликає папа Бенедикт XVI.
фінансово.
Щиро дякуємо!
