16 січня 2026 року у Всеукраїнському санктуарії Божої Матері Святого Скапулярію відбулися центральні урочистості з нагоди 35‑річчя відновлення структур РКЦ в Україні.
Подячна молитва за участі єпископату, духовенства й вірян стала офіційним початком Року Пресвятого Серця Ісуса. Про це пише сайт РКЦ в Україні.
Святкування розпочалися виставленням Пресвятих Дарів та молитвою в тиші. Опісля лунала молитва Розарію — як подяка за відновлення церковних структур, за всі отримані благодаті; як прохання за весь український народ, Захисників та навернення ворога.
Фото Київсько – Житомирська Дієцезія РКЦ в Україні
У роздумах над Скорботними таємницями страждання Христа були пов’язані з досвідом війни в Україні. Молитва Ісуса в Гетсиманії перегукується зі страхом і нічною тривогою людей під обстрілами та з болем очікування родин. Серце Христа постає як місце, де людський страх зустрічається з Божою силою і надією. Бичування й коронування терновим вінком відкривають драму пораненої гідності: рани Христа зіставляються з ранами зруйнованих міст і скалічених людських доль, а приниження Спасителя — зі спробами зламати цілий народ. Попри це, Пресвяте Серце Ісуса залишається джерелом внутрішньої свободи, яку не може знищити насильство. Хресна дорога стає образом тривалої дороги України — важкої, виснажливої, але сповненої солідарності. У кожному жесті допомоги, в жертовній праці волонтерів, медиків і всіх, хто служить ближнім, роздуми бачать сучасних Симонів і Веронік, які полегшують тягар хреста. Кульмінацією стали роздуми над розп’яттям і смертю Спасителя: пробите Серце Ісуса постає остаточним знаком любові, сильнішої за смерть. Із Нього випливають очищення від ненависті й надія на перемогу світла, миру і справедливості. Намір цих молитов — ввірити український народ і жертви війни Пресвятому Серцю Ісуса та зміцнити віру в те, що навіть у темряві війни Бог діє і веде нас до воскресіння.
Присутніх привітав хранитель санктуарію о.Віталій Козак OCD. «Сьогодні ми зібрались у важливий момент, коли Церква в Україні розпочинає Рік Пресвятого Серця Ісуса. Це зустріч історії з теперішнім болем, зустріч пам’яті з надією, адже наша Церква в Україні знає, що означає жити з пораненим серцем і що означає воскресати. Не силою, а вірністю.
Сьогодні, у час війни, ми знову відкриваємо правду: життя перемагає не тоді, коли зникає страждання, а тоді, коли страждання не вбиває любові. Україна сьогодні — це країна з пробитим серцем, але воно живе і щодня б’ється…»
Отець Хранитель зазначив, що 35 років тому Церква в Україні вийшла з підпілля, і сьогодні вона знову стоїть перед серйозним викликом. Відповіддю на цей виклик є Серце Ісуса. «Нехай наша Церква буде Церквою відкритого серця, яка не боїться правди, вміє співстраждати й не втрачає надії».
Євхаристію очолив Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас. Він був вбраний в орнат із зображенням Пресвятого Серця Ісуса – дар для санктуарію від Львівського митрополита, архієпископа Мечислава Мокшицького. «Ми звертаємося до Пресвятого Серця Ісуса, бо знаємо, що ми є грішними, але Воно приймає всіх нас. Просимо, щоби Серце Ісуса простило гріхи нам, Україні й усьому світові, дарувало нам свій захист і мир. У цій молитві приносимо також уряд нашої держави та всіх наших захисників», — сказав архієпископ Кульбокас на початку Євхаристії.
Проповідь на урочистість підготував митрополит Львівський. На його прохання, текст проповіді під час богослужіння зачитав єпископ Едуард Кава. «Історія цього місця є іконою долі Римсько-Католицької Церкви в Україні, позбавленої структури, пастирів і святинь, однак не позбавленої віри. Пресвята Діва Марія з Бердичева є і була присутня між своїми дітьми навіть тоді, коли не було офіційно звершуваного культу. Вона була присутньою у домівках, в тихому шепоті молитов, у промовлянні Розарію, в серцях матерів і батьків, які передавали віру своїм дітям», — написав архієпископ Мечислав.
У світлі війни, що триває в Україні, проповідь пролунала як відповідь на болюче запитання про присутність Бога серед страждання. Було наголошено, що Бог є там, де є хрест; а там, де є хрест, б’ється Серце Христа. Воно б’ється в серцях матерів, що оплакують загиблих; у тих, хто захищає життя і гідність; у лікарнях, укриттях, зруйнованих містах і селах; у тиші кладовищ і в молитві людей, які не втрачають довіри до Бога. Церква не благословляє війну і не виправдовує насильства, а стоїть разом із Богородицею під хрестом, проголошуючи, що злу не належить останнє слово.
У цьому контексті було пояснено значення паломництва образу Пресвятого Серця Ісуса, яке стає одним із головних знаків цього Року. Передання образів до всіх дієцезій — це не організаційний жест, а знак віри Церкви, яка прагне, щоб Серце Христа відвідало парафії, родини й серця людей, зокрема поранені війною. Це паломництво має бути знаком єдності, надії та любові, вести до молитви, навернення і зміцнення церковної спільноти.
Завершуючи, митрополит Мокшицький підкреслив, що в бердичівському санктуарії Церква в Україні ввіряє Пресвятому Серцю Ісуса увесь народ, родини, духовенство, богопосвячених осіб, молодь і дітей, поранених, полонених, загиблих та майбутнє цієї землі, вірячи, що Серце Ісуса є сильнішим за війну, ненависть і смерть і що з Його пробитого Серця випливає життя, яке перемагає смерть.
У дарах до вівтаря були принесені ікони Пресвятого Серця Ісуса, які будуть передані для перегринації у кожній дієцезії. Одна ікона залишиться як дар для Всеукраїнського санктуарію.
Після Святого Причастя відбулось освячення ікон Пресвятого Серця Ісуса для перегринації у дієцезіях, яке здійснив Апостольський Нунцій архієпископ Вісвальдас Кульбокас.
Фото: Санктуарій Пресвятого Серця Ісуса у Кам’янці-Подільському
Опісля обряду освячення і передання ікон представникам дієцезії, Голова Конференції єпископів України Віталій Скомаровський здійснив Акт віддання України Пресвятому Серцю Ісуса. Голова єпископату подякував Апостольському Нунцію за спільну молитву й попросив передати вітання для Святішого Отця Лева XIV і вдячність за його молитву за український народ.
Нагадаємо, 16 січня 1991 року св. Йоан Павло ІІ відновив діяльність Львівської архідієцезії, а також Житомирської та Кам’янець-Подільської дієцезій, призначивши для них єпископів. Сьогодні Римо-Католицька Церква в Україні складається зі Львівської архідієцезії та Мукачівської, Луцької, Кам’янець-Подільської, Київсько-Житомирської, Харківсько-Запорізької та Одесько-Сімферопольської дієцезій.
фінансово.
Щиро дякуємо!
