На будь-якого католика може бути накладено покарання екскомуніки (відлучення від Церкви) силою самого права, тобто без втручання церковної влади: автоматично — якщо він скоїв певні дії.
Про що йдеться?
Усі чули про церковні покарання, але мало хто знає щось про них конкретно. Давайте заповнимо цю прогалину. Обговорювані покарання зазвичай поділяються на:
-виправні;
-спокутні.
Виправні покарання
До них належать: екскомуніка (відлучення від Церкви), суспенда (тимчасове призупинення) та інтердикт (заборона). Відлучення від Церкви є найсуворішим покаранням. Воно може торкнутися будь-якого католика.
Із цим покаранням пов’язані, серед іншого, такі заборони:
-заборона допомагати під час відправлення Святої Меси та інших релігійних обрядів, наприклад — бути міністрантом або хрещеним батьком;
-заборона звершувати сакраменталії і таїнства, а також приступати до таїнств;
-заборона обіймати будь-які церковні посади, виконувати служіння чи завдання, а також заборона на авторитетні рішення в Церкві («управлінські акти»).
«Силою самого закону» (latae sententiae), тобто одразу після здійснення певного вчинку, від Церкви відпадає кожен, хто:
-відступає від католицької віри, стає єретиком або розкольником;
-чинить фізичне насильство проти Папи або вбиває його;
-уділяє відпущення гріхів співучасникові гріха проти Шостої заповіді;
-кидає освячені Гостії або забирає чи зберігає їх із метою святотатства;
-висвячує когось на єпископа без згоди Папи;
-отримує вищезгадане висвячення;
-безпосередньо розкриває гріхи, про які довідався на сповіді;
-здійснює аборт. Це стосується як батьків, так і медиків або сторонніх осіб, які заохочують до абортів.
Інтердикт
Накласти на когось екскомуніку можна також документом. Причому за різні правопорушення — наприклад, розголошення таємниці сповіді перекладачем, який був посередником у таїнстві.
Інтердикт так само може бути застосований до будь-якого католика. Він визначається першими двома заборонами, згаданими в обговоренні екскомуніки. Дійсний силою самого права або накладається персонально.
В останньому випадку інтердикт прямо передбачений лише для католика, який підтримує або очолює об’єднання, що діє проти Церкви.
У першому випадку це стосується того, хто:
-фальшиво повідомляє настоятелю, що його підлеглий під час сповіді заохочує каяника грішити проти заповіді «Не чини перелюбу»;
-не бувши священником, намагається відслужити Святу Месу;
-не маючи компетенції відпускати гріхи, намагається це зробити, або хоч би тільки вислуховує сповіді;
-бувши монахом, який склав довічні обіти, намагається укласти шлюб, навіть цивільний;
-застосовує фізичне насильство проти єпископа.
Суспенда (відсторонення від сану)
Нарешті, суспендування: це покарання, що застосовується виключно до духовенства, тобто дієцезіяльних та орденських священників, дияконів, семінаристів. Воно не таке однозначне, як інтердикт та екскомуніка, оскільки — залежно від ситуації — передбачає заборони на дії, що випливають із того, чи має суспендована особа:
-свячення (наприклад, заборона на проведення публічних Мес),
-управлінську владу, наприклад, єпископську,
-посаду, наприклад — канцлер єпископської курії.
Суспендування також звершується або силою самого права, або особистим актом. У першому випадку відсторонення стосується того, хто:
-намагається укласти шлюб, включаючи цивільний;
-намагається відслужити Святу Месу без рукоположення;
-не маючи компетенції відпускати гріхи, намагається дати його або вислуховує сакраментальні сповіді;
-застосовує фізичне насильство проти єпископа.
Якщо йдеться про суспенду (відсторонення), накладену персонально, то це може стосуватися, наприклад, особи, яка приступає до таїнств або уділяє їх із використанням симонії (торгівлі таїнствами).
Спокутні покарання
Їхньою метою є спокута чи відшкодування (своєрідна «компенсація») покараною особою.
До них належать:
-заборона або наказ перебувати в певному місці (наприклад, у певному монастирі) або на території, наприклад, у певній дієцезії;
-позбавлення влади, посади, завдання, привілею, права, милості, титулу чи відзнаки, навіть суто почесної;
-заборона користуватися вище переліченим або заборона користуватися цим у певному місці або поза певним місцем;
-перенесення на іншу посаду як покарання;
-видалення з духовного стану.
Покарання, перелічені в пунктах 1 та 5, застосовуються лише до духовенства. А покараннями, дійсними «силою самого закону», можуть бути лише ті, що перелічені в пункті 3, — за умови, звичайно, що такий документ видано. Безпосередньо стягують на себе покарання тільки такі дії: вбивство, викрадення, калічення та завдання ран.
Переклад CREDO за: Ерик Лажевскі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
