Панахиду за загиблих бездомних у суботу, 1 лютого, в Свято-Вознесенському храмі на Деміївці у Києві відправлять єпископ Васильківський Миколай, вікарій Київської єпархії і о. Павло, Благочинний Голосіївського району.
Такі панахиди з ініціативи Спільноти Святого Егідія проводяться щороку. Безпритульні, яким Спільнота допомагає протягом 16 років, прийдуть згадати своїх друзів та близьких. Після панахиди буде запропонований обід.
«Ця панахида уже стала традицією. Наші друзі-бездомні пам'ятають про неї протягом усього року, вони чекають цієї події, бо для них це справді важливо. Часто вони бояться чи соромляться заходити в храми через свій вигляд, але ми знаємо, що Христос завжди був серед найбідніших», — розповідає Юрій Ліфансе, голова Спільноти Святого Егідія в Києві.
Він зазначає, що велика бідність безпритульних — не лише в тому, що в них немає дому чи їжі, а в першу чергу в тому, що часто суспільство зневажає їх, вважає недостойними допомоги. Зазвичай саме байдужість стає причиною смертей бездомних — про це яскраво свідчить історія Міли Давидової: ромка 39 років, разом з сім'єю вона приїхала з Закарпаття у пошуках кращого життя. У люті морози 2006 року сім'я Міли не змогла заплатити оренду за бідний будинок, який вони винаймали за містом, і їх виселили на вулицю. Міла влаштувала своїх дітей у родичів, а сама продавала квіти і просила милостиню. Жінка заснула на сходах в центрі Києва — і замерзла.
«Якби хтось з перехожих розбудив Мілу, він врятував би їй життя, — пояснює Ольга Макар, координатор руху «Молодь за мир» всередині Спільноти Святого Егідія, — однак чи багато людей задумується про те, як вижити бездомним, коли на вулиці -20? Саме тому цього року ми організували кампанію «Зима солідарності» — ми написали і поширили 10 простих порад, що може зробити кожен, щоб допомогти людям вулиці в морози. Наприклад, кожен може запропонувати людині, яку бачить у переході, гарячий чай. Кожен може віддати бідним свої старі шапки і рукавиці. Не виганяти бездомних з під'їздів, якщо вони приходять до вас ночувати. Так, це може створювати певні незручності — але чи зручніше вам буде знати, що сьогодні вночі ті люди можуть замерзнути? Окрім того, ми кожного дня ввечері ходимо по переходах, розносимо бездомним гарячу їжу і чай… А ще — просто намагаємося дати їм трішки надії, щоб вони знали, що їм варто боротися за життя, що вони комусь потрібні».
«Для Спільноти Святого Егідія пам’ятати імена загиблих бідних друзів – це не лише жест солідарності, але вираження способу життя родиною: жити разом, розділяти складнощі, пам’ятати й молитися за тих, хто нас залишив», — додає Юрій Ліфансе.
фінансово.
Щиро дякуємо!
