Роздуми до Слова Божого на понеділок VII Великоднього тижня
У сьогоднішньому фрагменті Діянь Апостолів йдеться про перебування Апостола Павла в Ефесі, де він зустрічає людей, які щиро вважали себе християнами, але так насправді ще ними не були: вони не прийняли ще дару Духа Святого, не стали ще повноцінними членами Церкви. Члени ефеської спільноти були вже охрещені Йоановим хрещенням, тобто пройшли через обряд занурення та обмиття, що його звершував свого часу Йоан Хреститель. Цей обряд означав бажання очиститися від гріха, порвати з попереднім життям, стати новою людиною. Він був відображенням прагнення до святості й близькості з Богом.
Але хоч би якою глибокою і шляхетною була релігійна мотивація Йоанового хрещення, вона була недостатньою, щоб привести до спасіння. Аби піднятись на небо, самого людського зусилля — хай найщирішого — замало: «Ніхто не спроможен прийти до Мене, коли Отець, який послав Мене, не приведе його» (Йн 6, 44). Присутність Святого Духа, чия освячувальна сила оселилася з приходом Апостола у спільноті християн Ефеса, змінила ситуацію. Вони стали Церквою — спільнотою людей, які не лише прагнуть спасіння, але яким дар спасіння уже дарований Богом.
Роздуми на полях. Сьогодні часто зустрічаємо людей, які стверджують, що приймають Христову науку, але вважають, що Церква їм не потрібна, що їм вистачить їхньої «приватної» віри. Чи не подібні вони до тих з Ефеса, що вже чули про Христа, але не отримали ще дару Духа Святого? З тою різницею, що в Ефесі новонавернені християни ще не знали про дар Духа, а наші сучасники не хочуть знати про нього.