Про мовлення, мовчання і німоту

Роздуми над Словом Божим на вівторок ХІV звичайного тижня ІІ

 В перших двох віршах ми бачимо багато говоріння і неназване мовчання. Про біснуватого згадано, що він був німий, але як тільки Ісус зцілив його, той заговорив. Далі люди, які перемовлялися: «Ніколи такого не було в Ізраїлі». І нарешті фарисеї, що говорили: «То князем бісівським…»

З вигнання демона і говоріння німого можемо винести, що мова це дар Божий, який може служити злу (звинувачення фарисеїв).

«А де анонсоване мовчання та й ще неназване?» — запитаєте ви. Ісус нічого не відповів фарисеям на їх звинувачення, Він мовчав і продовжував свою справу зцілення.

З огляду на це напрошується ще одне порівняння: мовчання і німота. Мовчання, як і можливість говорити, є також даром Божим. Здається, мовчання дуже подібне до німоти, але різнить їх наявність та відсутність свободи. Коли я мовчу — це мій вибір. В німоті я не маю свободи, я приречений.

Цей висновок можемо розповсюдити ширше. Чи є за моєю побожністю напоказ несвобода бути засудженим в храмі? Чи є в моїй «християнській покірності просто комплекс «сірої мишки»? Чеснота і поневолення можуть ставати подібними за зовнішніми атрибутами. Але залишається надійне мірило – свобода.

Хочу простежити за двома послідовностями Ісусових дій.

В 35 вірші Він: обходив – навчав – проповідував Євангеліє – зцілював. «Обходив» це слово використовується в книгах, де описується шлях Ізраїля в пустелі. Брамою навчання, прийняття Євангелія Царства і врешті решт зцілення є шлях від рабства до свободи, який проходиться лишень в пустелі. Цей шлях може тривати роками. Без Божої науки, без визнання Бога царем мого життя (Євангеліє Царства) я не отримаю справжнього зцілення.

В 36 вірші Ісус: побачив – змилосердився – сказав учням. Кожне Боже Слово, яке отримуєш, починається з того, що Бог дивиться на тебе, його серце переповнюється милосердям до тебе, яке виливається дощем, краплею чи росою Божого Слова. Тому навалу Слова в проповідях священиків, в біблійних роздумах на «CREDO», в нав’язливому заклику читати Біблію сприймай, як неймовірний потік Божого милосердя і погляд Бога, навіки прикутий до Тебе.

Важливо, що в цьому фрагменті повного говоріння, Ісус скеровує своє Слово лишень до Своїх учнів.